Поки політики сперечаються, чи треба зберігати святкові й вихідні дні 1—2 травня, люди звично розпорядилися ними в далеких від будь-якої ідеології цілях: шашлики, дачі, городи — наймудріший першотравневий вибір українців. Акції лівих сил пройшли майже тихо й доволі маргінально. Кілька невеликих бійок та словесних перепалок між крайніми лівими та правими не надто змінили загальну сонну картину цього дня. Показово, що з діючих політиків на мітингах помічено лише пару партійних лідерів найнижчого ешелону. Отакий український парадокс: соціальні проблеми існують, а партії, які звично використовують соціальну проблематику, підтримки не мають.

 

Найяскравішою новиною стало повідомлення Юрія Луценка, Олександра Турчинова та Петра Порошенка про успішне завершення процесу з конфіскації частини награбованих коштів команди Януковича в розмірі 1,42 мільярда доларів. Колись про цю філігранно проведену справу ще писатимуть у підручниках. Без гучних заяв, маючи лише одне юридично значиме свідчення, прокуратура зуміла перемогти в майже безнадійному процесі.

Два роки повернення вкрадених коштів блокували декілька фракцій у Верховній Раді, але тільки-но з’явилися необхідні свідчення, ГПУ миттєво отримала бажаний результат. Навіть адвокати Януковича були змушені відректися від цих рахунків.


Маємо з цього успіху зробити два висновки. Найперше: коли є бажання, то навіть за недосконалої правової системи можна добиватися результатів, що останнім часом регулярно демонструє Генпрокуратура. Якимсь сумним видався на цьому тлі брифінг Голови НАБУ з черговими «перспективами» та скаргами на «ледачість» судів. А ще — повернення викрадених коштів не може бути виправданням для неприйняття закону про так звану спецконфіскацію. Без нього знову доведеться роками створювати передумови для успішного процесу замість швидко й ефективно застосувати прийнятий у цілому світі принцип «зворотної презумпції» стосовно сумнівних статків високопосадовців.


Головним героєм новин уже поточного тижня знову буде прокуратура, з подання якої розпочинається судовий процес у справі про державну зраду Віктора Януковича. Ще завдяки кадровим змінам у ГПУ маємо шанс повернути 50 мільйонів євро, вивезених екс-посадовцем Сергієм Арбузовим до Латвії.


Президент мав непрості переговори з лідером сусідньої Білорусі Олександром Лукашенком. Спершу біля Чорнобильської АЕС, а потім більш кулуарно в Гомельській області говорили не лише про наслідки катастрофи.

Головною темою були проблеми війни і миру. Олександр Григорович дуже залежний від Москви, але в тій частині, яку він усе-таки контролює, ми прагнемо мати гарантію мирного тилу. Схоже, що Президенту України вдалося добитися не лише публічних гарантій, а й реальних рішень щодо недопущення провокацій на нашому північному кордоні.


Маємо й інші позитивні новини з-за кордону. Насамперед — повна дискредитація й бойкот для відверто проросійського президента ПАРЄ Педро Аграмунта. Без наступальних дій нашої делегації російський лобіст і далі залишався б безкарним. А головний підсумок — російські дипломати, депутати, інші представники стають дедалі «токсичнішими» для західного політикуму. Будь-який контакт із ними та підігрування країні-агресору загрожує політичною смертю для діячів із цивілізованого світу. Давайте просто озирнемося на два-три роки, щоб зрозуміти, якого колосального ефекту вдалося добитися нашим дипломатам і депутатам.


Маємо в активі проміжне рішення стосовно візової лібералізації, жорстку позицію Фредеріки Могеріні в Москві щодо окупованого Криму, заяви держсекретаря США з приводу санкцій проти Росії, відновлення роботи СММ ОБСЄ та низку інших корисних для України сигналів. Заслуговують на увагу результати першого туру президентських виборів у Франції та прогноз їх остаточного підсумку — це, напевно, найбільша поразка зовнішньої політики Кремля. А Україна може очікувати не лише збереження міжнародної підтримки, а й зміцнення Нормандського формату, який є основним чинником стримування агресора. Ще одним ударом по імперських амбіціях Путіна стало голосування парламенту Чорногорії за ратифікацію рішення про вступ до НАТО.


Погані й навіть трагічні новини приходять лише зі сходу. Не припиняється ескалація конфлікту на Донбасі, далі маємо звістки про загиблих та поранених. Окупанти відкрили нову сторінку своєї військової ганьби — тепер вони вже воюють не лише проти живих, а й проти мертвих: прицільний обстріл цивільного цвинтаря — це щось нове навіть для «доблесної» російської армії. Трагічно помер у російському слідчому ізоляторі молодий український політв’язень Артур Панов, фальшиво звинувачуваний у підготовці терактів. За все це колись мусить прийти кара.


І традиційно на завершення кілька позитивних новин. Уряд навів підтвердження того, що вперше зростання зарплат і соціальних виплат почало випереджати зростання цін. Це ще мало помітний, але дуже позитивний процес. Прем’єр-міністр презентував іноземним дипломатам перспективи розвитку України, її інвестиційний та економічний потенціал і отримав запевнення, що шанси на притік інвестицій підвищилися. Дуже хороша на перспективу новина про початок процедури монетизації пільг. Поки що її здійснюватимуть пост-фактум за зекономлені енергоносії, але невдовзі КМУ таки зможе подолати опір ретроградів і запровадити реформування всієї галузі. Також на осінь готується кардинальна зміна підходів до формування кадрового складу: спершу Каміну та низки міністерств, а в подальшому й усієї державної служби. Неухильно зростає число об’єднаних територіальних громад, які скористалися можливостями децентралізації, ще в 47 ОТГ пройшли вибори.


А в Києві фактично стартував конкурс Євробачення. До офіційного відкриття ще чимало часу, але вже запрацювала фан-зона в центрі столиці, прибули перші виконавці, які активно проводять репетиції, й дедалі більше майбутніх глядачів з’їжджаються на схили Дніпра. Життя триває, і яскравих барв у його палітрі таки більше, ніж тьмяних та сумних.


Тарас ЧОРНОВІЛ, політолог і незалежний експерт.