Зокрема повідомляється, що останній "виконаний по доходах загального і спеціального фондів (без міжбюджетних трансфертів) в обсязі 443 млн. 859,9 тисяч грн., що в 1,2 разу більше затвердженого плану".
Втім, коли копнути в складові успіху, то "зростання плану доходів загального фонду становить 9 млн. 727,1 тис. грн. (2,8%)". Та й то забезпечило його "перевиконання показників по податку і збору на доходи фізичних осіб" (на 7 млн. 622 тис. грн.). Вважай, введення "мінімалки" в 3200 гривень таки мало хоч мізерний, та ефект.
Тут, щоправда, не зрозуміло, звідки взялося зростання в 1,2 разу, втім, ми ще не розглядали зростання спеціального фонду, яке завдяки виключно перевиконанню надходжень екологічного податку підскочило аж у 2,5 разу, або понад 24 мільйони гривень. А далі -- вдало склавши 2,5 разу і 2,8% відсотка, статистики отримали 20-відсоткове зростання бюджету області.
Власне, тут навіть і цьому можна було б порадіти, коли б не навіяли сльозу наступні цифри: "витратна частина загального фонду обласного бюджету, без урахування цільових субвенцій з державного бюджету, перерахованих територіям області, склала 674 млн. 720,6 тис. грн., або на 82,6% плану І кварталу 2016 року". Тобто супербагата і промислово розвинута Запорізька область фактично витратила в півтора рази більше, ніж заробила. І до того ж не закрила бюджетні дірки ледь не у 20 відсотків.
Однак і це ще не все! "У січні-березні 2017 року з державного бюджету отримані 2 млрд. 225 млн. 884,6 тис. грн. дотацій і цільових субвенцій (96,6% затверджених у бюджеті), що на 913 млн. 108,8 тис. грн. (69,6%) більше порівняно з 2016 роком".
Тут доречно хіба що згадати анекдот про того американського мільйонера, який розповів історію свого успіху. Мовляв, спочатку я купив яблуко, дружина його помила і я продав останнє уже вдвічі дорожче. За виручені гроші купив два яблука, продав їх дорожче, і так кілька разів... А потім померла бабуся і залишила мені у спадок мільйон... Так ось і тут -- на тлі обласних здобутків та фактичних витрат, про успіхи якось навіть "незручно" й говорити.
Утім, така ситуація, мабуть, не лише на Запоріжжі. Це, коли зібрані "в закрома" -- під жваві розмови про децентралізацію -- кошти потім повертаються на місця, уже не як зароблені, а "как пожалованные с барского плеча". То, може, щось треба міняти в податковій базі, та й узагалі з податковим законодавством? Бо коли навіть Запоріжжя увійшло в розряд наглухо дотаційних проїдачів державного бюджету, то якось і справді не по собі стає...
Леонід СОСНИЦЬКИЙ.
Запоріжжя.
