Стільки припадає на одного потенційного пацієнта
Чи вистачить усім? І Чи можна вилікуватися за такі гроші? Найбільше з цього приводу хвилюються здебільшого пенсіонери. Адже саме літні люди — основна категорія тих, хто претендує на медикаменти з програми реімбурсації. У Хмельницькому одні вже успішно отримують таблетки в аптеках. Інші скаржаться на те, що у свого дільничного лікаря їм не вдалось отримати те, що хотіли. Декого обурює, що доводиться доплачувати. А оскільки похід у поліклініку займає дуже багато часу (чому так стається — тема окремої розмови), то після отримання першого рецепта кажуть, що за повторним уже не підуть.
То як насправді працює програма безплатних ліків?
Як правило, отримуючи ліки за безплатними рецептами, пацієнти докуповують решту за власні кошти.
Фото автора.
Грошей мало. Але має вистачити на всіх?
У тому, що це справді вагомий соціальний проект, якого не було раніше, можна не сумніватися. Адже вперше на нього обіцяно такі значні суми. Та традиційно навіть найкраща справа на місцях розпочинається з певних непорозумінь і пробуксовувань. І пов’язані вони, хочеться думати, з тим, що просто немає досвіду.
Для Хмельниччини на ці цілі з державного бюджету передбачено 16,6 мільйона гривень. Багато це чи мало? І чи вистачить для всіх, якщо претендувати на ліки можуть 558 тисяч людей. Саме таку кількість хворих на цукровий діабет, серцево-судинні захворювання та астму називають в обласному департаменті охорони здоров’я.
Якщо розділити бюджетну субвенцію на 12 місяців, а потім ще й на число пацієнтів, то побачимо, що на кожного припаде... 2,5 гривні. Пролікуватися за такі гроші протягом місяця просто нереально. Та навіть якщо припустити, що пільговим рецептом скористається кожен десятий чи й двадцятий пацієнт, — теж буде малувато. Знайти таблетки за 20—30 гривень сьогодні вкрай важко.
Не хочеться нікого звинувачувати в тому, що грошей дали мало. Навпаки, варто подякувати, що винайдено хоч таку можливість. Але не враховувати чинник фінансового дефіциту теж не варто. Бо саме він породжує замість подяки незадоволення на місцях.
Без обліку не обійтися?
Думається, насамперед варто було б налагодити дуже чіткий облік. Ну без цього просто не обійтися. Навіть якщо гіпотетично припустити протилежне: а раптом стільки безплатних таблеток просто не потрібно, і з бюджету виділяються зайві кошти, і їх без потреби роздаватимуть направо і наліво. Тож скільки рецептів може виписати лікар? На яку суму? Яку кількість препаратів може отримати один пацієнт?
У Хмельницькому міському управлінні охорони здоров’я на це запитання відповідь одна: обмежень і нормативів немає. Як розповів начальник управління Борис Ткач, обласному центру виділено 3,5 мільйона гривень. Водночас під програму підпадають майже 120 тисяч пацієнтів. І за перші півмісяця було виписано рецептів на 150—160 тисяч гривень. Каже, що ніякого дефіциту чи ажіотажу не спостерігається. Тож жодних додаткових розпоряджень щодо використання рецептів і коштів лікарям не давали.
Але знову спробуємо порахувати. Якщо препарати розходитимуться такими темпами, то місячні витрати можуть перевищити бюджетне фінансування на 20—30 тисяч гривень. За рік набереться чимала сума. Тож цілком логічно допустити, що наприкінці року платити за пільгу буде нічим.
Щоправда, хмельничан може втішити те, що в місті діє своя програма пільгових рецептів і щомісяця з міського бюджету виділяється 240 тисяч на її виконання. Але ті, хто нею користується, добре знають, що встигнути за безплатними ліками треба ще на початку місяця. Бо до кінця вже, як правило, не вистачає. Тому всі попередні припущення не такі вже й абстрактні. А головне — далеко не кожен населений пункт області може похвалитись ось такими додатковими пільговими коштами. І там ситуація буде ще гостріша.
Куди йти з рецептом?
У містах і райцентрах усе зрозуміло. На початок третьої декади квітня в області було укладено 136 договорів з аптечними закладами, які мають 270 аптечних пунктів. Приміром, як розповіли у Хмельницькій міській першій аптеці, вони вже встигли укласти договори з одним міським центром ПМСД та медзакладами Хмельницького, Віньковецького та Ярмолинецького районів, готують документи і для Красилівського району. Кажуть, жодних проблем з асортиментом не мають. Пропонують навіть таку послугу, як добове резервування ліків для пацієнта.
Але сільський мешканець усім цим навряд чи скористається. Як розповів начальник обласного департаменту охорони здоров’я Яків Цуглевич, у сільських амбулаторіях та фельдшерсько-акушерських пунктах просто немає аптек.
Вихід знайшли: ці медзаклади будуть самостійно реалізовувати ліки відповідно до певних договорів. Але неважко припустити, що перелік препаратів там навряд чи сягатиме отих 147 найменувань, що гарантує державна програма.
Та й узяти на себе додаткові функції поспішають далеко не всі. До початку травня в Шепетівському районі на всі села діяв лише один аптечний пункт, де можна було скористатися безплатним рецептом. У Славутському районі взагалі не було жодного. Та навіть у райцентрі Полонне та прилеглому селищі Понінка за місяць не спромоглись укласти жодного договору на реалізацію ліків.
Одно слово, без труднощів і проблем не обходиться. Помітили їх і в обласній державній службі з лікарських засобів: якщо аптеки поступово долучаються до процесу, то виробники і постачальники ліків істотно відстають від нього. Як зазначив її керівник Ігор Мілінчук, останні не забезпечують попит пацієнтів. Звідси і найбільші нарікання хворих, котрі не можуть отримати те, що зазначено в загальному списку безплатних ліків.
Чи вдасться програмі здолати всі згадані перепони, покаже час. Поки що назвати її успішною важко. Але те, що вона корисна і потрібна, — теж факт.
Хмельницький.
