Тиждень від Дня праці до Дня Перемоги завжди був періодом політичного штилю, хоча за роки війни ця тиша стала дуже тривожною. Після млявого Першотравня ми з тривогою очікували річниці одеської трагедії, але належна профілактика та кількісне домінування правоохоронців знизили запал провокаторів.
Зате 9 травня нам таки спробували нав’язати кремлівський порядок денний. Пропагандистська акція «Безсмертний полк», поява забороненої символіки — усе відбувалося за єдиним сценарієм. Замовники очікували, що будуть у виграші за обох варіантів розвитку подій: пройдуть масові проросійські акції — можна розкручувати політичний реванш, влада заборонить ходу чи відбудуться бійки — ще краще. Не врахували третього сценарію — проросійські акції в столиці й більшості міст були просто змаргіналізовані й ізольовані, а в інформаційному полі та на місцях вшанувань домінували представники влади й патріотичної громадськості. Президент озвучив жорстку заяву, в якій путінська Росія фактично була прирівняна до гітлерівської Німеччини. Ходу прихильників «русского мира» не зупиняли, але вони розчинилися у вирі подій і заходів.
Провокації в частині міст таки відбулися, але загальної картини не зробили. Російські журналісти очікували головних кадрів із Києва. Уже не вперше попозувати для російського телебачення мала одна псевдонаціоналістична організація. Однак і тут усе провалилося. Провокаторів заблокували, очікувані сюжети в ефір не вийшли, а країну в чергове не дискредитовано.
Чому так важливо було цього дня втримати ситуацію під контролем? Бо в Києві якраз стартувало Євробачення, а велика кількість гостей і зарубіжних журналістів мали стати головними глядачами «кремлівської помсти за Самойлову». В ідеалі могли планувати навіть зрив пісенного конкурсу. А щодо самого Євробачення, то воно розпочалося успішно. Це ми бачимо чимало недоробок, імовірних зловживань чи перевитрат, а наші гості приїхали до Києва розважитися й, схоже, для цього отримали всі умови. А нам зі своїми проблемами краще розібратися вже опісля.
Ще кілька традиційних новин від правоохоронців. Як і анонсував Юрій Луценко, суд над Януковичем розпочався, але нам доведеться ще довго натикатися на перешкоди, закладені в Кримінальний процесуальний кодекс часів Януковича. З першого дня захист обрав тактику затягування процесу, а Янукович у режимі скайп-трансляції знову зможе знущатися з усіх жертв свого режиму. Нове керівництво Інтерполу, в якому значно зріс вплив Росії та Китаю, теж піднесло «сюрприз», знявши з розшуку Януковича й кількох людей його команди. І хоча проблем для нашого правосуддя це не створило, подію одразу активно обіграли окремі представники опозиції.
Однак більшість знакових новин маємо з-за кордону. Найперше — це результат виборів у Франції. Новий французький лідер налаштований проєвропейськи і готовий вказати Росії на її місце. Для цього він має й персональні мотиви — Росія не раз втручалася в перебіг французьких виборів. Для України ця перемога особливо важлива, бо Франція — член Нормандської четвірки, де й надалі можемо розраховувати на підтримку наших партнерів.
Активно провів тиждень Президент. Його розмова з Ангелою Меркель після її візиту до Путіна важлива для нас з огляду безпеки й сподівань на мир. А телефонні переговори з лідером Ізраїлю Беньяміном Нетаньягу були корисні для наших торговельних відносин. Крім того, тепер остаточно розвіяно вигадки про «фатальні помилки» української дипломатії. З президентом Польщі Анджеєм Дудою бесіда стосувалася значною мірою гуманітарної сфери, але далеко не тільки. Польща, попри всі історичні непорозуміння, залишається нашим європейським партнером.
Маємо також дві добрі фінансові новини. Після відновлення співпраці з МВФ ми знову вважаємося надійним партнером, тож Світовий банк виділив Україні 150 мільйонів. доларів на реальні проекти. А Конгрес США ухвалив бюджет, в якому передбачено 560 мільйонів доларів для України, переважно для сфери безпеки. І хоча шлях цих коштів до України буде тривалий, але фатальні чутки про відмову США допомагати нашій країні знову розвіяно.
Багато новин пов’язано з нашим агресивним сусідом. Наслідки переговорів Меркель—Путін ми всі побачили під час спільного брифінгу. Не пригадую жорсткіших заяв під час виходів до преси. Менше інформації про телефонні переговори Путіна з Трампом. Єдине, про що точно домовилися, — це безпекові зони й коридори в Сирії, але вже за пару днів сирійський режим перекреслив домовленості повідомленням, що допустить лише російських військових. Порцію добрих новин для внутрішнього споживача спробували підготувати з переговорів Путіна й президента Туреччини. Але й тут усе схоже на імітацію: навіть торговельні санкції остаточно не знято, а розрекламований газо-провід «Турецький потік» має дуже мало шансів на продовження до Європи.
В очах світових лідерів Росія дедалі більше сповзає до політичного «дна». Заборона Олексію Навальному балотуватися на президентських виборах у цивілізованих країнах викликала шок. Досі так позбувався конкурентів лише одіозний лідер Венесуели. Схоже, що Путін вирішив остаточно пов’язати себе з маргінальними диктаторами, як Ніколас Мадуро чи Башар Асад. Не менше обурення викликала й відмова Росії виконати попередню ухвалу Міжнародного суду ООН і вимогу Ради Європи про відновлення роботи Меджлісу кримськотатарського народу. Замість конструктивної відповіді Кремль тільки посилив репресії. Те саме маємо й на нашій лінії розмежування, де не вщухають обстріли. Тож, попри загалом корисні для України міжнародні процеси, безпечнішим для нас цей світ, на жаль, не стає.
Але щоб не завершувати тривожними новинами, звично наостанок кілька позитивних звісток. Маємо повідомлення з уряду про зростання за чотири місяці доходів об’єднаних територіальних громад удвічі. Після перших сумнівів стає більше аптек—учасників програми «Доступні ліки» — нині їх уже понад три тисячі. А ще відповідний комітет Європарламенту проголосував за розширення квот на українську аграрну продукцію.
Тарас ЧОРНОВІЛ,
політолог і незалежний експерт.
