Ще на підході до Центрального ринку Луцька гамірливі роми вигукують: "Куплю горіхи, куплю горіхи..." Дехто чіпляє навіть на груди таблички з таким же написом. Останніми роками попит на волоські горіхи значно зріс, як і ціна на них. За кілограм ядра просять 180 гривень. В об'єднаній Європі, кажуть, їх дефіцит становить 100 тисяч тонн. Ось чому коли в обласному управлінні лісового і мисливського господарства запропонували поїхати на щойно закладені горіхові плантації, відразу погодився.
На знімках:
лісничий Коритненського лісництва
Петро Завадський
переконаний, що років через 7--8
ці горіхові деревця
почнуть плодоносити
з усіх боків горіхова плантація в Павлівці,
як і в Коритниці,
оточена лісом
у Павлівці ми побачили,
як техніка проводить обробіток
міжрядь горіхового саду
лісничий Петро Конон задоволений:
горіхи проросли
і через два роки
з них виростуть хороші саджанці
На шосе Луцьк--Львів нас вранішньої пори вже чекає лісничий Коритненського лісництва Горохівського державного лісомисливського господарства Петро Завадський. Пропонує пересісти у всюдихід, доведеться ж їхати не асфальтом. Дорогою розповідає, які переваги цієї культури. Без горіхів сьогодні не обходяться кондитери, медики, рекомендують їсти їх ослабленим після хвороби людям. При тім лікувальні властивості мають не лише ядра, а й листя, перетинки плодів, їх зелені оболонки.
Нарешті наш УАЗ заїжджає на простору лісову галявину. Здаля деревець, власне, не видно, а лише вишикувані в ряди білі кілочки. Лише зупинившись, бачимо біля них невеличкі, менші метра заввишки, рослини.
-- Плантація волоського горіха створена в квітні цього року на площі 17 гектарів, -- розповідає лісівник з більш як тридцятирічним стажем. -- Перед тим, щоб знищити бур'яни, ретельно готували ґрунт, продискувавши ділянку в два сліди. Потім розбили її на квадрати розміром 10 на 10 метрів. Таке розміщення саджанців гарантує в майбутньому оптимальні умови для росту горіха. Ми вивчали цю справу на досвіді людей, які тривалий час займаються його вирощуванням. Горіх любить щедро удобрені ґрунти. Тому в лунки при посадці не забули покласти 5--6 кілограмів перегною, а також мінеральні добрива, вилили по відру-два води. Рослина світлолюбива, боїться сильних холодів. Тож площу цю вибрали для посадки через те, що вона з трьох боків захищена стіною лісу. Тобто плантація не так страждатиме від весняних заморозків.
-- Вирощування горіха досить копітка справа, -- зауважує Петро Завадський. -- Це дичка. В подальшому проведемо окуліровку. Для цього підбиратимемо щепи високоякісних сортів. Розраховуємо вже через 7--8 років отримати перший врожай. Тут посаджено майже 1700 дерев. При хорошому догляді у зрілому віці кожне із них зможе давати до центнера плодів. Ця плантація потребує певних затрат. Це, насамперед, полив. Для того щоб зберегти вологу, проводимо мульчування ґрунту: тобто його верхній шар біля ствола закидаємо перегноєм або тирсою. Окрім того, що краще зберігатиметься волога, зимою не так промерзатиме коренева шийка деревець. Потрібно також зробити огорожу, організувати охорону. В лісі водяться дикі кабани та й люди можуть "допомагати". Саджанці ми брали в лісорозсаднику в Цумані, а також на базисному розсаднику в селі Гаразджа.
Ще одну плантацію горіха цього року висадили на території лісового розсадника Павлівського лісництва Володимир-Волинського лісомисливського господарства. Щоправда, вона поки що відносно невелика, всього 3,1 гектара. Лісничий Микола Конон розповів, що при її закладанні використали власні саджанці. Окрім того висадили в ґрунт ще 70 кілограмів горіха. Згодом дворічними деревцями їх теж використають для закладання саду. Микола Петрович дістає із землі два середнього розміру горіхи: з них обох уже проросли невеличкі пагінці. Отже, до осені на цій ділянці ростиме стільки деревець, що буде достатньо, щоб засадити понад десять гектарів. Як і попередня площа, горіхові насадженні тут добре захищені від холодних вітрів густим лісом.
Присутній із нами головний лісничий Володимир-Волинського ЛМГ Роман Колісник зауважує, що горіхи славні не лише своїми плодами, а й надзвичайно цінною деревиною. Вона має красиву текстуру, тому з них роблять прекрасні меблі, йде вона на виготовлення сувенірів, прикладів рушниць тощо.
У Павлівці ми побачили і обробіток горіхового саду. Широкі міжряддя дають змогу тут працювати з культиваторами досить потужній техніці.
Готуючи цей матеріал, зателефонував колишньому начальнику відділу обласного управління лісового та мисливського господарства, а нині пенсіонеру Сергію Редьку і поцікавився, чи не було спроб посадити волоські горіхи. Сергій Андрійович розповів, що кілька десятиріч тому ця теплолюбива культура зростала в Горохівському, Берестечківському, Микуличівському лісництвах. На жаль, більшість дерев були пошкоджені сильними морозами. До того ж, підбором сортів тоді ніхто не займався. Часто горіхи мали дуже тверду шкарлупу і мале ядро. Тож теперішнім колегам він радить більшу увагу приділити саме підбору сортів, зокрема, питанням стійкості дерев до низьких температур, якості ядра, урожайності. Такі можливості у волинських лісівників є. Тож сподіватимемося, що через кілька років регіон стане серйозним постачальником волоських горіхів і на внутрішній, і на європейський ринок.
Максим СОЛОНЕНКО.
Фото автора.
Волинська область.
