Верховна Рада ухвалила, а Президент підписав закон щодо добровільного об’єднання територіальних громад, розташованих на територіях суміжних районів. Та невдовзі може виникнути нове, більш серйозне, питання — про об’єднання громад із сусідніх областей. Принаймні місту Світловодську, що на Кіровоградщині, давно не подобається, як ним керують із Кропивницького. Це не сьогодні почалося, тому й не дивно, що вилилося в опитування, проведене в місті на Дніпрі...
Селищний голова Анатолій Бабаченко.
Фото Івана КОРЗУНА.
«З речами» на вихід?
Так, на сторінках Інтернет-видання «Кременчуцький телеграф» з’явилося повідомлення: «В редакцию обратился администратор vk-сообщества «Светловодск Onlіne» с просьбой узнать отношение кременчужан к теоретическому присоединению Светловодска и района к Полтавской области. Дело в том, что светловодчане «обиделись» на безразличие руководства Кировоградской области к судьбе Светловодска и уверены, что с нами им будет лучше»... В сообществе провели опрос, к какой области хотели бы примкнуть светловодчане: Полтавской, Черкасской или остаться в Кировоградской. Результаты опроса говорят, что большинство согласны примкнуть к Полтавской области. Правда, проголосовало всего 543 человека, а жителей в городе более 46 тысяч».
Голосування на форумі, до речі, триває, тобто кожен з огляду на власну фантазію продовжує розвивати ідею можливого переїзду з «речами» (річкою, залізницею, комунальною і соціальною сферами, розумінням української Конституції...) на «багатші села».
На якорі
А тим часом і сам Світловодськ, і область, добряче підживлюються від промислової Власівки (підпорядкована міській раді Світловодська), лишаючи їй на самоврядування крихти. Що, звісно ж, переростає в невдоволення її мешканців, втілюється в їхнє бажання жити й працювати в Полтавській області (як це було до 1 квітня 1963 року). Варто визнати, що в області справді немає такого тісного супутникового транспортного зв’язку, як між Кременчуком і Власівкою. Доступність житла стала причиною квартирного буму в селищі й масового переселення сюди працюючих жителів Кременчука та пенсіонерів. Двісті школярів Власівки (у місцевій школі навчається 480 учнів) їздять по середню освіту до великого сусіднього міста. А потім зазвичай по вищу.
«Ще в 1997 році у Власівці було проведено референдум, на якому 90 відсотків мешканців висловилися за приєднання/повернення до складу Полтавської області, — розповідає голова селища з восьмитисячним населенням Анатолій Бабаченко, котрий і тоді був керівником тутешньої ради. — Ну, сказали люди та й сказали — ходу ділу, однак, ніхто не дав. Я навіть їздив до голови Полтавської обласної адміністрації, котрий, утім, зайняв нейтральну позицію в цьому питанні: «Якщо віддадуть селище — візьмемо, але власної ініціативи виявляти не будемо».
Отже, після 35 років перебування в складі Кіровоградської області Власівка все ж попросилася «додому». Хоча для мешканців Коваленків, Королів, Комашок, затоплених по Дніпру водосховищем і переселених до робітничого селища, де саме росли, як гриби після дощу, будинки для переважно приїжджих кремгесовців, поняття «дому» мало зовсім інше значення. Та й не могли нікуди відпустити з бюджетного якоря селище, де були приписані такі промислові гіганти, як ТДВ «Світловодське кар’єроуправління» або «Об’єднання Дніпроенергобудпром» (спеціалізується на виготовленні залізобетонних каркасів для будівництва теплових і атомних електростанцій, промислових будівель, залізобетонних опор, колон, балок...). До речі, в той же період починало розгортати перспективний бізнес ПП «Віктор і К», де в цехах «Королівського смаку», «Кухаря Рішельє», «Чугуєвого продукту» нині налагоджено одне з найуспішніших в Україні виробництв олії соняшникової, оцту, майонезу, гірчиці, кетчупів...
«Дайте нам наших грошей! Хоч трішки»...
Маючи серйозний виробничий потенціал, Власівка, між тим, лише ревниво спостерігає, як податки пливуть повз бюджет містечка. Якщо для Світловодська з його «лежачими» заводами заробити на місці копійку — проблема, то тут гроші крутяться, течуть і... проходять крізь пальці. Тому всі п’ять депутатів — представників селища у Світловодській міській раді — і весь депутатський корпус Власівки, за словами Анатолія Бабаченка, готові хоч сьогодні голосувати за зміни.
«Ми не можемо розв’язати нагальних проблем містечка через брак коштів, що лишаються на місці, — скаржиться голова. — Приміром, «Віктор і К» минулого року сплатило сотні мільйонів гривень податків, а ми мусимо розраховувати на дофінансування від Світловодська. Бібліотека, клуб, музична школа, дитячі дошкільні заклади, амбулаторія — вся соціальна сфера потребує підтримки. Вже кілька років приватний сектор (а це дві тисячі мешканців) відчуває брак питної води (джерела по Дніпру висихають і замулюються — це проблема всієї України. — Авт.), але на прокладення водогону, переоснащення насосної станції, котельні й теплотраси коштів хронічно не вистачає. Вже не йдеться про ремонт доріг, будинків комунального сектору, заміну плоских дахів на шатрові... Селище потребує, як мінімум, вісім мільйонів гривень додаткових фінансів. Міська рада закладає в свій бюджет п’ять. А ще три мільйони гривень доведеться відірвати від власних надходжень — це половина нашого власівського бюджету. І який розвиток території можливий за цих умов?».
І сказав Власенко Власівці...
Отже, щоб змінити фінансову ситуацію, Власівка знову готова йти на референдум, голосувати за «переїзд» на Полтавщину, під крило багатшого Кременчука. А може бути й інший вихід — зміна соціально-економічного статусу.
«Якби нас визнали містом обласного підпорядкування, податків на місці лишалося б у рази більше, — пояснює Бабаченко. — Я консультувався з цього приводу у Верховній Раді, говорив із Сергієм Власенком, головою Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування. Мені відповіли, що зміна меж областей заборонена Конституцією, а присвоєння селищу статусу міста обласного підпорядкування неможливе, бо Власівка — невеликий населений пункт. Порадили, зачекати ще рік — до завершення територіальної реформи, після якої має початися реформа адміністративна».
Світловодськ — Власівка — Кропивницький.
