Коли я запитала пані Галину, що більше любить вишивати чи співати, жінка навіть не знала, що відповісти. Бо в одне й друге закохана змалечку. Творчість сімейного колективу з Прикарпаття «Вишиванка» розпочалась понад 20 років тому. Тоді Галина Канюк разом із чоловіком Володимиром ще працювали в Богородчанській школі №2, і донечки Тетяна та Світлана були школярками.
Першими піснями, які родина заспівала разом, були «Летіла зозуля», «Зелене листя, білі каштани», «Ми — українці» та повстанські пісні. Над назвою ансамблю довго не думали. За словами пані Галі, вишиванка та пісня в Україні переплітаються, як одне ціле. Пісня супроводжує родину все життя, так само і рукоділля.
На знімку (зліва направо): родинний колектив «Вишиванка»: донька Тетяна, батько Володимир, матір Галина та донька Світлана.
Фото з домашнього архіву сім’ї Канюків.
Оберегова назва принесла колективу успіх. Співуча родина представляє свою творчість не тільки на теренах Івано-Франківщини, а й у Львові, Полтаві, Києві, Польщі, Румунії, Литві. Ансамбль відзначається високим професійним виконавським рівнем, культурою співу, аранжуванням. Отримавши найвищу нагороду на Х Міжнародному фестивалі музичних родин у м. Добре Място (Польща), Канюки виступили ініціаторами обласного фестивалю сімейної та родинної творчості «Родинні скарби Прикарпаття», який усьоме відбудеться в Богородчанах у вересні. У репертуарі «Вишиванки» понад 100 українських народних та авторських пісень. Та її учасники несуть у люди не тільки співоче слово, а й національний костюм, зокрема, етнічний — бойківський, що відрізняється від решти рослинним, квітковим орнаментом у яскравих червоних, синіх та зелених барвах. До речі, всі чотири костюми, в яких їхали на фестиваль до Польщі, наша героїня вишила й оздобила сама. Ще однією доброю традицією цієї сім’ї є те, що дорослі й малі носять вишиванки з однаковими візерунками, аби одразу було видно, що вони рідня. Так вбирала своїх дітей Галина. А тепер і донечки на цей лад вишивають сорочки для своїх чоловіків та синочків. Щодо співу, то сестри, з дому Канюки, залишаючись вірними «Вишиванці», сьогодні успішно продовжують самостійну концертну діяльність. Молодша Світлана Весна, переможниця багатьох пісенних конкурсів, нині є заслуженою артисткою України, і її творчість відома вже далеко за межами України. Так само й Тетяна Бариляк займається сольною кар’єрою. А пані Галина очолює управління культури Богородчанської РДА, тож має можливість навколо свого покликання об’єднувати людей. Організувала Спілку вишивальниць, до якої входять поважні й зовсім юні майстрині чи не з усіх місцевих сіл. Разом вони вишили 20-метровий рушник єдності району. А в рідному селі спільно із земляками організовує традиційний міжнародний фольклорно-етнографічний фестиваль «Саджавське намисто», на який сходяться всі мешканці, бавлять та дивують гостей самобутніми виробами, серед яких почесне місце займає старовинний бойківський стрій, канонів якого дотримуються й досі. І все це неповторне диво на День вишиванки «квітчасті» бойки знову повиймають зі своїх скринь, щоб гідно відзначити національне свято. Подарує пісні й співоча «Вишиванка», а пані Галина прочитає улюблений вірш, який написала Марійка Гоголь із Саджави.
Вечорами довгими я не спала,
вишиванки донечкам вишивала.
На вулиці морози тремтіли,
біля рук моїх квіти цвіли.
Оці, доню, ружечки червоні,
То від материнської любові.
Ще й волошки вишити треба
синім-синім кольором неба.
Всі вони палають так ясно,
то на ваше, донечки, щастя.
Одягне вишиванку дитина
і розквітне на ній Україна.
Заспіває душа, мов сопілочка,
бо у мене ростуть україночки.
Івано-Франківська область.
