Ще на підході до Центрального ринку Луцька гамірливі цигани вигукують: «Куплю горіхи, куплю горіхи...». Дехто чіпляє навіть на груди таблички з таким же написом. В останні роки попит на волоські горіхи значно зріс, як і ціна на них. За кілограм ядра просять 180 гривень. В об’єднаній Європі, кажуть, їх дефіцит становить 100 тисяч тонн. Ось чому, коли в обласному управлінні лісового і мисливського господарства запропонували поїхати на щойно закладені горіхові плантації, одразу погодився.
Лісничий Коритницького лісництва Петро Завадський переконаний, що років через сім-вісім ці горіхові деревця почнуть плодоносити.
З усіх сторін горіхова плантація в Павлівці, як і в Коритниці, оточена лісом.
У Павлівці побачили, як техніка проводить обробіток міжрядь горіхового саду.
Лісничий Микола Конон задоволений: горіхи проросли і через два роки з них виростуть хороші саджанці.
На шосе Луцьк — Львів нас вранішньої пори вже чекає лісничий Коритницького лісництва Горохівського державного лісомисливського господарства Петро Завадський. Пропонує пересісти у всюдихід, доведеться ж їхати не асфальтом. Дорогою розповідає, які переваги цієї культури. Без горіхів сьогодні не обходяться кондитери, медики, рекомендують їсти їх ослабленим після хвороби людям. До того ж лікувальні властивості мають не лише ядра, а й листя, перетинки плодів, їх зелені оболонки.
Нарешті наш «УАЗ» заїжджає на простору лісову галявину. Здаля деревець і не видно, а лише вишикувані в ряди білі кілочки. Тільки зупинившись, бачимо біля них невеличкі, менші метра заввишки рослини.
— Плантація волоського горіха створена в квітні цього року на площі 17 гектарів, — розповідає лісівник з більш як тридцятирічним стажем. — Перед тим, щоб знищити бур’яни, ретельно готували ґрунт, продискувавши ділянку в два сліди. Потім розбили її на квадрати розміром 10 на 10 метрів. Таке розміщення саджанців гарантує в майбутньому оптимальні умови для росту горіха. Ми вивчали цю справу на досвіді людей, що тривалий час займаються його вирощуванням. Горіх любить щедро удобрені ґрунти. Тому в лунки при посадці не забули покласти 5—6 кілограмів перегною, а також мінеральні добрива, вилили по відру-два води. Рослина світлолюбна, боїться сильних холодів. Тож площу цю вибрали для посадки тому, що вона з трьох сторін захищена стіною лісу. Тобто плантація не так страждатиме від весняних заморозків.
— Вирощування горіха — досить копітка справа, — зауважує Петро Завадський. — Це дичка. В подальшому проведемо окулірування. Для цього підбиратимемо щепи високоякісних сортів. Розраховуємо вже через сім—вісім років отримати перший врожай. Тут посаджено майже 1 700 дерев. При хорошому догляді у зрілому віці кожне з них зможе давати до центнера плодів. Ця плантація потребує певних затрат. Це насамперед полив. Для того щоб зберегти вологу, проводимо мульчування ґрунту: тобто його верхній шар біля ствола закидаємо перегноєм або тирсою. Окрім того, що краще зберігатиметься волога, зимою не так буде промерзати коренева шийка деревець. Потрібно також зробити огорожу, організувати охорону. В лісі водяться дикі кабани та і люди можуть «допомагати». Саджанці ми брали в лісорозсаднику в Цумані, а також на базисному розсаднику в селі Гаразджа.
Ще одну плантацію горіха цього року висадили на території лісового розсадника Павлівського лісництва Володимир-Волинського лісомисливського господарства. Щоправда, вона поки що відносно невелика, всього 3,1 гектара. Лісничий Микола Конон розповів, що при її закладанні використали власні саджанці. Окрім того, висадили в ґрунт ще 70 кілограмів горіха. Згодом дворічними деревцями їх теж використають для закладання саду. Микола Петрович дістає із землі два середнього розміру горіхи: з їх обох вже проросли невеличкі пагінці. Отже, до осені на цій ділянці ростиме стільки деревець, яких буде достатньо, щоб засадити більше десяти гектарів. Як і попередня площа, горіхові насадження тут добре захищені від холодних вітрів густим лісом.
Присутній з нами головний лісничий Володимир-Волинського ЛМГ Роман Колісник зауважує, що горіхи славні не лише своїми плодами, а й надзвичайно цінною деревиною. Вона має красиву текстуру, тому з них роблять чудові меблі, йде вона на виготовлення сувенірів, прикладів рушниць тощо.
У Павлівці ми побачили і обробіток горіхового саду. Широкі міжряддя дозволяють тут працювати з культиваторами досить потужній техніці. Готуючи цей матеріал, зателефонував колишньому начальнику відділу обласного управління лісового та мисливського господарства, а нині пенсіонеру, Сергію Редьку і поцікавився, чи не було спроб посадити волоські горіхи. Сергій Андрійович розповів, що кілька десятиріч тому ця теплолюбна культура зростала в Горохівському, Берестечківському, Микуличівському лісництвах. На жаль, більшість дерев були пошкоджені сильними морозами. До того ж підбором сортів тоді ніхто не займався. Часто горіхи мали дуже тверду шкарлупу і мале ядро. Тож теперішнім колегам він радить більшу увагу приділити саме підбору сортів, зокрема, питанням стійкості дерев до низьких температур, якості ядра, урожайності. Такі можливості у волинських лісівників є. Тож сподіватимемося, що через кілька років регіон стане серйозним постачальником волоських горіхів як на внутрішній, так і на європейський ринок.
Максим СОЛОНЕНКО.
Фото автора.
Волинська область.
ДО РЕЧІ
Перше випробування: плантація вистояла
Як перенесли травневі приморозки молоді деревця? На щастя, аномальні холоди лише трохи припалили на горіхах листя і тепер воно відростає, розповів лісничий Коритницького лісництва Петро Завадський. Тож перше випробування плантація витримала. Сподіваємося, що нові сорти, які згодом планують нащепити на деревця-дички, будуть більш стійкими до низьких температур і область стане важливим постачальником волоського горіха. Оптимізму додає досвід сусідньої Польщі, клімат якої схожий на волинський, а також багаторічна успішна практика місцевих господарів.
