Чому виробники молока постійно говорять про якусь «змову» переробників, мовляв, вони не хочуть купувати сире молоко за завищеними цінами? Що це, намагання отримати вигоду за рахунок іншого, чи банальне нерозуміння законів функціювання ринкової системи? Хотілося би нагадати декілька неспростовних фактів.
1. Кінцева ціна для споживача формується не переробниками молока, а торгівлею.
Не всім відомо, що протягом року переробники міняють оптово-відпускну ціну. В сезон "великого молока" ціни на готову продукцію знижують, а в зимній період підвищують. Проте торгівля працює за принципом зворотного клапану. Підвищення ціни пропускає, зниження – ні. Воно і не дивно, мисливці за наживою ніколи не знизять ціну товару, що купується, якщо споживач до такої ціни «звик».
2. Ціна на сировину, як і на готову молочку, є ринковою.
Навіть студенту економічного факультету будь-якого вузу зрозумілий закон Альфреда Маршалла, який було сформульовано ще в 1890 році. Ціна, це точка рівноваги між попитом та пропозицією. Продукція із дорогої сировини наразі не по кишені споживачу і збиткова для підприємства. Зростання ціни призводить до падіння попиту, а падіння попиту завдає збитків усій галузі.
3. Ціна молока в Україні вища за європейську, а якість – ні.
Якщо згадати що Україна спрямувала свій курс на ЄС , то для забезпечення виробництва молочної продукції світового та європейського рівня необхідна високоякісна сировина. Згідно з вимогами ЄС, загальне бактеріальне обсіменіння сирого молока дозволяється не більш як 100 тис. на кубічний сантиметр, кількість соматичних клітин - 400 тис. на кубічний сантиметр. Цим показникам може відповідати тільки молоко «Екстра-ґатунку». Такого в Україні 10%. Це свідчить про те, що не всі сільгосппідприємства забезпечують повний ветеринарний, технологічний та санітарний контроль у процесі виробництва молока. А що зробить дрібний виробник? Адже у індивідуальному секторі відсутні пристосовані приміщення для доїння корів, доїльні установки та інше, що є причиною незадовільного санітарного стану та швидкого забруднення молока.
4. Чи можна покращити якість такого молока?
Так. Але для цього мають бути створені належні умови його виробництва. Якість сирого молока багато в чому залежить від самих виробників. А це - оснащені належним чином ферми, дотримання загальних гігієнічних вимог при виробництві молока, які регламентуються Законом України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів». Для дрібних виробників - створення виробничих кооперативів, сімейних ферм. Крок в цьому напрямку має зробити і влада. Для цього треба: знизити ПДВ на готову продукцію з 20 до 5-7%; у сезон масового виробництва провести інтервенційні закупівлі сухого молока і масла; компенсовувати селянам частину вартості витрат на виробництво молока. Це може бути в будь-якій формі: на корову, на корми, на гектар землі, на кілограм молока. На сьогодні Україна – чи не єдина країна, де молочна галузь не має державної підтримки. Заходи з підтримки приймаються в ЄС, Білорусі, РФ, Китаї, Індії та інших.
То про яку «змову» йдеться? Чи це все ж таки небажання об’єктивно оцінити ситуацію? Спільними зусиллями берімось до діла. Є над чим працювати і виробникам, і переробникам.
Джерело: Національна асоціація молочників України "Укрмолпром"
