Одеська область, як відомо, степовий регіон, лісових масивів тут майже немає. Загальна площа земель лісового фонду області становить 223,5 тис. гектарів, а так звана лісистість ледь сягає 6%, хоча кліматичні умови дають змогу довести цю цифру до 9%, а то й вище.
Загальний запас деревини в лісах і лісонасадженнях області — 16300000 кубометрів, хоча про промислову вирубку ніколи не йшлося, оскільки втратити хоча б гектар лісу або полезахисних лісосмуг — завдати непоправної шкоди довкіллю степового краю. Лісонасадження виконують важливі функції: водоохоронні, ґрунтозахисні, санітарно-гігієнічні, естетичні тощо. Скажімо, зупинити розповзання ярів здатні тільки висаджені там кущі та дерева. Ліси Одещини, за словами головного лісничого області Володимира Домікана, є не так джерелом деревної сировини, як потужним чинником стабілізації довкілля, надійною складовою єдиної екологічної системи природоохоронних територій України.
Але сьогодні, якщо не вжити дієвих та ефективних заходів, можна втратити тисячі дерев, яким загрожує знищення лісовими браконьєрами.
Найгострішою проблемою в регіоні залишається питання збереження полезахисних лісосмуг. За даними головного управління Держгеокадастру в Одеській області, загальна площа таких лісосмуг становить 49,3 тис. га, з них на землях запасу — 45,9 тис. га. Тобто за суб’єктами господарювання закріплено лише 3,4 тис. гектарів полезахисних лісосмуг, решта — тобто до 93% — залишилися фактично нічийними!
Кричущою залишається кадрова проблема. Для того щоб стати лісником, потрібно здобути певну освіту в лісовій школі, у лісовому технікумі чи на спеціальних курсах. Лісник стежить за всім, що відбувається на довіреній йому ділянці лісу: як проводиться вирубка дерев, висадження нових, догляд за лісовими культурами. Крім того, до його обов’язків входять основні заходи щодо запобігання пожеж і боротьба з осередками загоряння, коли таке трапляється. У підпорядкуванні лісників — бригади працівників, зайнятих на певних роботах з утримання складного живого господарства.
Пішли люди з роботи — і ліси залишилися без належного догляду. Що втрачено від того, що в лісу зникають господарі, — поки що ніхто не підраховував. Лише торік в Одеській області невисадженими залишилися 4300000 сіянців і саджанців, які навіть не вивезли з державних лісових розплідників, як передбачалося. Не було рук, які впоралися б з такою масштабною роботою. Колись організовували суботники, під час яких добровольці, допомагаючи штатним працівникам, саджали лісосмуги, розчищали лісочки, береги річок... Сьогодні ж стараннями учнів деяких сільських шкіл (а традиція проводити озеленення ще, як це не дивно, збереглася в Одеській області) такої масштабної роботи не подужати.
В’ячеслав ВОРОНКОВ.
Одеська область.
