Два з половиною року тому «Голос України» під рубрикою «До уваги уряду» надрукував критичну статтю «Хто зніме тавро з конопель». Автор цих рядків порушила проблему культивування в агропромисловому комплексі країни однієї з найрентабельніших і найперспективніших сільськогосподарських культур — технічних конопель. Які зміни сталися відтоді у внутрішньому і зовнішньому сегментах цього агробізнесу? Що заважає відродженому вітчизняному коноплярству, переробній, харчовій, фармакологічній та іншим галузям посісти провідне місце на світовому ринку продукції «рослини на мільярд»?

Поштовхом до відродження галузі коноплярства стали відкриття українських селекціонерів. На початку 70-х років минулого століття наші вчені перші у світі вивели ненаркотичні сорти дискредитованої на той час і звинуваченої у «кримінальності» культури. Наукове досягнення поклало початок реабілітації цінної рослини, використання якої людством сягало тисячоліть.

Винахід селекціонерів українського науково-дослідного Інституту луб’яних культур одразу став надбанням передових аграрних держав. Нові безнаркотичні сорти із Глухова закупили США, Канада, країни Західної Європи.

— Відтоді розпочався справжній ренесанс забутої галузі, — пригадує один з авторів новітніх сортів, кандидат сільськогосподарських наук Микола Орлов. — Посіви промислових, або технічних, конопель завойовували дедалі більші площі в сільському господарстві багатьох країн світу. Зарубіжні колеги-селекціонери слідом за українськими також вивели нові сорти, в яких уміст однієї з активних, але не наркотичних речовин — канабідіолу (КБД), значно переважував уміст психо-тропної — тетрагідроканабідіолу (ТГК). Точніше, наявність ТГК дорівнювала 0,2—0,3 відсотка або навіть менше. Це означало, що вирощування культури вже не становило жодної, навіть щонайменшої, соціальної небезпеки. Куріння «травички» з таких конопель давало наркозалежним точно такий ефект, як, приміром, куріння листя соняшнику.

Усебічно обґрунтований і доведений на практиці науковий висновок селекціонерів, що технічні коноплі — не наркотик, активно поширювався аграрним світом. В Україні, на жаль, процес відродження галузі гальмувався відсутністю нормативно-правової бази, інертністю і заангажованістю державних чиновників. Усе це разом призводило до численних бар’єрів на шляху розвитку коноплярства.

— Виникла абсурдна ситуація, — продовжує Микола Михайлович. — Сільгосптоваровиробник сіяв ненаркотичні, технічні коноплі, а його змушували наймати за свій рахунок міліцейську охорону посівних площ... Ця та інші перепони значно знижували рентабельність, призводили до збитків і, врешті-решт, до відмови сіяти культуру.

Тільки у 2012 році з’явилося зелене світло в кінці «конопляного тунелю». Державні відомства скасували обов’язкову вимогу щодо охорони посівів підрозділами МВС. Цей крок та ще кілька ухвалених важливих нормативних актів полегшили роботу ентузіастів відродження вітчизняного коноплярства. У Сумській, Вінницькій, Полтавській, Житомирській, Черкаській областях дедалі більше сільгосптовариств та фермерських господарств бралися за вирощування цінної луб’яної культури.

Тим часом у країнах Західної Європи, в Ізраїлі, Канаді та США не тільки невпинно збільшували посіви технічних конопель, а й паралельно розвивали глибинну переробку вирощеної сировини, активно застосовуючи її у текстильній, целюлозно-паперовій, будівельній, біоенергетичній, харчовій, фармакологічній, косметичній галузях.

— Нині в передових країнах світу випускається понад 50 тисяч найменувань різних товарів, продуктів і ліків на основі конопляних інгредієнтів, — розповідає президент асоціації «Українські технічні коноплі» Олександр Ігнатюк. — Ураховуючи великі перспективи використання цієї цілющої рослини у фармакології, чимало держав дозволило застосування конопель з медичною метою. Лідером з використання канабісу у медицині виступає Ізраїль, де офіційно понад 25 тисяч хворих лікуються з допомогою унікальних препаратів з диво-культури.

Результати застосування в терапії одного з основних компонентів конопель, уже згадуваного КБД, вражають. У боротьбі медиків із такими грізними недугами, як хвороби Альцгеймера, Паркінсона, розсіяний склероз, епілепсія, рак, шизофренія, депресія, глаукома, СНІД, та іншими застосування канабідіолу дало високий терапевтичний ефект.

Справжнім порятунком для важкопоранених військовослужбовців, котрі страждають на посттравматичний синдром, нейропатичні, фантомні болі (коли немає рук чи ніг, а вони нестерпно болять), також є препарати на основі КБД.

На жаль, — зауважує Микола Орлов, — в Україні ні проводити досліди, ні застосовувати канабідіол не дозволяється. Це прикро. Адже держава, яка три роки веде важкі бої з агресором і має десятки тисяч поранених, як ніяка інша потребує новітнього лікування. Ми, селекціонери, створили безнаркотичні сорти конопель і продовжуємо вдосконалювати їх характеристики. Уже нині можна випускати з цієї унікальної цілющої рослини знеболювальні, заспокійливі, снодійні ліки, виготовляти природно бактерицидні бинти, пов’язки, марлю, вату. Нагадаю, що у 30-х роках минулого століття, до масового застосування синтетичних сполук і тканин, понад 50 відсотків медичних препаратів у світі випускалося на основі екстрактів із конопель! Ось чому я вважаю, що повернення до забутого, але такого корисного старого, до широкого застосування натуральної фармакопії стане розумним, затребуваним і ефективним кроком.

Про шляхи подолання «вето» на використання активнодіючих речовин конопель — канабіноїдів у медичних цілях ішлося й на першій міжнародній конференції «Коноплярство-2017». Відбувся захід наприкінці березня на базі Національного університету біоресурсів та природокористування.

У нашій державі, — сказав у своєму виступі на конференції в.о. голови Держслужби України з контролю за наркотиками Олег Дзисяк, — стане можливо легально проводити наукові дослідження з використання конопель у медичних цілях після ухвалення нової редакції закону «Про наркотичні засоби».

Тим часом міський голова Глухова, столиці коноплярства України, Мішель Терещенко, давній популяризатор «унікальної, чудодійної рослини», оголосив про відкриття в місті центру терапії коноплями. «Він повинен відкритися через три місяці,— поінформував пан Терещенко, — коли буде новий урожай конопель. Центр допоможе в лікуванні хворих пацієнтів, а також сприятиме здоровим людям залишатися при доброму здоров’ї. Це наша традиція. Ми маємо навіть відомий Інститут конопель, який вивів ненаркотичні сорти цієї культури...»

Отже, поки законодавці, урядовці та інші чиновники роздумуватимуть над тим, дозволяти чи не дозволяти використання конопель з медичною метою, ініціатива знизу «вже ламає кригу». Можливо, саме вона, наполеглива і наступальна, відкриє шлюзи для нової, життєдайної течії у бюро-кратичному болоті зволікань і бездіяльності. Принаймні в це хочеться вірити.

Лідія ЛІСОВА.

Фото з архіву Миколи ОРЛОВА.

Черкаська область.

 

ДО РЕЧІ

У 2016 році в Україні вирощували коноплі на площі приблизно 3500 гектарів. Агропромислова група «Арніка» (Полтавщина) сіяла майже 800 гектарів. «Арніка» має дослідні ділянки конопель у закритому ґрунті (на знімку) і швидко прогресує у виробничому і науковому плані.

 

ДУМКА

Вадим КРОТОВ, київський науковець:

Канабідіол — антагоніст тетрагідроканабідіолу. Він спроможний не лише повністю нейтралізувати наркотичне отруєння при вживанні ТГК, а й може навіть використовуватись для лікування героїнових наркозалежних людей.

 

P.S. Поки матеріал готувався до друку, у пресі з’явилося відкрите Звернення наукової спільноти України до уряду з приводу необґрунтованої і, по суті, абсурдної заборони вченим досліджувати канабіноїди та їх лікувальний вплив на організм людини. «Неприйнятною є ситуація, — написали академік НАНУ, доктор біологічних наук Олег Кришталь, доктор медичних наук Віктор Досенко, кандидати біологічних наук, лауреати Державної премії України Дмитро Ісаєв, Олександр Максим’юк та інші вчені, — в якій науковці і дослідники є скутими нормативними обмеженнями радянського канону. Штучно стримуючи необхідні дослідження, український уряд позбавляє суспільство науково обґрунтованої інформації, яка безпосередньо впливає на здоров’я людини. Це призводить до вкрай небезпечних загроз, неефективного витрачання бюджетних коштів, зламаних життів тисяч і тисяч співгромадян. Українці позбавлені законної можливості використання канабіноїдів для лікування цілої низки захворювань. Серед них епілепсія, посттравматичний стресовий синдром, інші неврологічні та психічні розлади, онкозахворювання, анорексія, глаукома тощо.

Закони, які забороняють використання непсихоактивних канабіноїдів для лікування епілепсії та онкозахворювань у дітей, фактично прирікають цих дітей на смерть або на існування в медичному ліжку.

Ситуація, коли будь-які спроби наукових досліджень впливу канабіноїдів на функціонування організму зустрічають бюрократичні перепони та загрожують кримінальними переслідуваннями дослідників, є неприпустимою для розвиненого суспільства.

Ми вимагаємо від уряду України у найкоротший термін розробити порядок обмеженого контрольованого обігу канабісу для наукової діяльності та у такий спосіб реалізувати право медичних та наукових організацій на використання канабіноїдів у наукових та медичних цілях. Науковці України потребують таких само умов існування, як і міжнародна наукова спільнота», — підкреслили вчені-підписанти.