У Верховній Раді відбулась сьома міжнародна наукова конференція «Парламентські читання», яку організували Лабораторія законодавчих ініціатив за підтримки Програми USAІD «РАДА» в партнерстві з факультетом правничих наук, факультетом соціальних наук та соціальних технологій, студентським науковим товариством правників «Scholarіs» Національного університету «Києво-Могилянська академія», а також кафедрою парламентаризму та політичного менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України.
Народний депутат України Світлана Заліщук та Ян Менцер, радник з питань зовнішньої політики Християнсько-демократичного союзу Німеччини.
Як зауважив директор Програми USAІD «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво» Ігор Когут, назріла потреба, щоб молоді науковці, котрі проводять академічні дослідження, більше цікавилися та приділяли уваги питанням розвитку в Україні парламентаризму та демократії. Професор кафедри парламентаризму та політичного менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України Лідія Даниленко презентувала новий підручник «Парламентаризм» про теорію та практику українського парламентаризму. Учасники конференції обговорили роль соціальних медіа в посиленні парламентської демократії на прикладі результатів виборів у Фракції та США, як зробити український парламент більш ефективним та прозорим, українські та світові практики дослідження внутрішньопарламентських процесів.
Анна ШЕВЧЕНКО.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
Більше фото тут — www.golos.com.ua
Коментар
Світлана ЗАЛІЩУК, народний депутат України від Партії «Блок Петра Порошенка», голова підкомітету з питань євроатлантичного співробітництва та євроінтеграції Комітету Верховної Ради України у закордонних справах:
— Зміни в Україні розпочнуться зі змін усередині парламенту. Верховна Рада повинна бути майданчиком для ухвалення рішень. Не в якомусь окремому кабінеті, де сидять п’ятеро людей — Президент, Генпрокурор, Прем’єр-міністр та представники силових відомств, а саме тут, де еліти домовляються, виробляють рішення, коли вони є підзвітними і прозорими для суспільства і репрезентують суспільство. Здавалося б, це звучить утопічно чи дуже красиво, по-книжному, але насправді існують конкретні механізми, як це забезпечити. Один із важливих елементів реформи парламенту — прозорість його роботи. Коли всі люди та журналісти мають можливість спостерігати, моніторити і контролювати, то депутати не можуть собі дозволити рішення в інтересах винятково вузьких груп, бо породять протести, невдоволення, хвилі спротиву в суспільстві.
За останні три роки зроблено досить багато. По-перше, відкрили всі комітети для роботи журналістів. Раніше, скажімо, бюджетний комітет завжди намагався працювати поза очима людей, бо саме там ухвалювалися питання про гроші, або аграрний комітет — бо там ділили якісь ресурси, субсидії. Друге: ми зробили прозорою процедуру проходження законопроектів. Тепер будь-яка людина може зайти на сайт і подивитися, де перебуває закон, в якому комітеті, на якому етапі проходження, хто подав правки і які. Далі: помічники депутатів теж стали публічними, їх імена висять на сайті. Ми зробили відкритими всі біографії депутатів, їх звернення та запити, бо дуже часто депутати використовують свої запити для вирішення якихось бізнес-інтересів. Це сприяє тому, що парламент починає більше працювати в інтересах людей або принаймні під пильним оком громадськості, журналістів. Прозорість та підзвітність є дуже важливим елементом повноцінної реформи парламенту загалом, але реформа парламенту має бути комплексна. Вона повинна початися з реформування Регламенту та вдосконалення його, щоб не було кнопкодавства, повторного голосування сто разів. Ми повинні поліпшити і графік парламенту, бо в понеділок, середу та п’ятницю багатьох депутатів неможливо знайти, вони приходять лише у вівторок та в четвер і то до перерви. Необхідно також покращити контрольну функцію парламенту, співпрацю з Кабінетом Міністрів, щоб кількість комітетів збігалася із кількістю міністрів. Один із важливих елементів — це звітність виконавчої влади перед депутатами і, відповідно, перед суспільством. Контрольна функція парламенту кульгає, і її треба посилити, щоб звіт Прем’єр-міністра був чи не головною подією. Бо в парламентсько-президентській республіці ми вибираємо уряд, його призначаємо, і уряд витрачає гроші в рамках законів, які ми ухвалюємо. Тому повинні бути комунікація і контроль за роботою уряду.
