В Україні обирають новий склад Верховного Суду. Кожен із касаційних судів – адміністративний, господарський, цивільний і кримінальний – матимуть по 50 суддів. Загалом у майбутньому Верховному Суді засідатимуть 200 суддів. Перших 120 із них члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) відберуть зараз, решту - під час другого етапу. При цьому розпочати роботу Верховний Суд зможе за умови призначення за результатами конкурсу щонайменше 65 суддів. Про перебіг конкурсу розповів Єгор Краснов, учасник відбору до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Відбір суддів не вклався у термін, встановлений законом на 30 березня 2017 року. У чому причина такої затримки?
- Справді, закон встановлював граничний термін формування Верховного Суду на кінець березня 2017 року - через шість місяців після ухвалення Закону «Про судоустрій і статус суддів». На вакантні посади було подано майже півтори тисячі заявок. Частину заявників члени ВККС відсіяли через невідповідність умовам конкурсу.
Які це були умови?
- На посаду судді Верховного Суду може претендувати громадянин України віком 30-65 років із вищою юридичною освітою та стажем професійної діяльності суддею, науковцем у сфері права (за наявності наукового ступеня) чи адвокатом не менше 10 років. Також кандидат має володіти державною мовою й відповідати встановленим критеріям професійної компетентності, доброчесності та професійної етики.
Дані претендентів, які відповідали цим формальним ознакам, перевіряли ГПУ, НАБУ, НАЗК, Нацполіція та інші відомства. Перевіряли інформацію щодо непритягнення кандидата до кримінальної відповідальності, зіставляли дані щодо задекларованого майна і доходів тощо. Це великий масив інформації, тому перевірка виявилася тривалою і, у свою чергу, відтермінувала проведення наступних етапів конкурсу. Цілком можливо, що рейтинг-лист кандидатів на посади суддів Верховного Суду буде сформований наприкінці травня – на початку червня.
Зараз тривають співбесіди із кандидатами. Які етапи конкурсу передували цьому випробуванню?
- Спочатку провели анонімне тестування на знання законодавства, яке тривало 4 години. Потім було практичне завдання - написати проект рішення касаційної інстанції щодо конкретної справи. На проходження цього випробування відводили 5 годин. Це було, мабуть, найскладніше завдання, адже воно передбачало застосування досвіду і навичок ухвалення рішення. І якщо кандидати з числа правників-науковців та адвокатів мали рівні шанси під час першого етапу, на якому кандидатів тестували на знання законодавства, то під час другого етапу у кращому становищі перебували кандидати-діючі судді. Це навіть було помітно під час виконання завдання: деякі кандидати-судді були настільки впевненими у своїх силах, що писали остаточний варіант рішення без чернетки. До слова, перевірка робіт також змістила календарний план відбору на кілька тижнів, адже перевіряльникам довелося читати рукописи, написані не завжди розбірливо.
Справа у завданні містила 67 аркушів і потребувала часу на саме прочитання. Тому п’яти годин, вважаю, замало для виконання такого завдання. Можливо, варто збільшити термін до 8 годин.
Чим запам’ятався останній етап відбору – співбесіда?
- Уважаю, що це ключовий етап відбору. Окрім членів ВККС, у співбесіді бере участь член Громадської ради доброчесності. Він оприлюднює висновок щодо наявності чи відсутності застережень щодо зайняття кандидатом посади судді та має право ставити запитання. Після цього члени комісії підбивають підсумки у нарадчій кімнаті та оголошують рішення.
Чи висновок Громадської ради доброчесності впливає на рішення щодо подальшої участі кандидата у відборі?
- Якщо Громадська ради доброчесності сформувала негативний висновок, то кандидатові доводиться відповідати на додаткові запитання членів ВККС. Після цього має відбутися голосування. Комісія може залишити кандидата в конкурсі лише за умови, що за нього проголосують не менше 11 членів ВККС. Усього їх 16.
Публічна співбесіда як етап відбору, на мій погляд, дещо знижує авторитет судді в очах суспільства. У незалежному судочинстві суддя має почуватися захищеним. А зараз навіть питання приватності під загрозою. Під час співбесіди кандидатів розпитують про особисте життя, як-от: скільки дітей, де вони навчаються, де живуть батьки? На мій погляд, це створює небезпечні передумови для подальшого тиску на суддю. А ми всі зацікавлені в тому, щоби створити незалежний суд і забезпечити незалежне правосуддя.
Як виглядатиме остаточний відбір?
- Члени ВККС оприлюднять рейтинг кандидатів за балами, отриманими під час проходження етапів випробування. Рекомендованих кандидатів має затвердити Вища рада правосуддя, створена замість Вищої ради юстиції. Призначення на посади відбувається президентським указом.
Така модель відбору суддів на посади ще десь зустрічається?
- Ми проходимо унікальний етап історії юриспруденції. Лише у деяких країнах суддею Верховного Суду може стати особа, яка ніколи не працювала на такій посаді. У решті - відбір суддів значно консервативніший. Але ця система, яка діє у нас, є відповіддю на виклик суспільства – швидко оновити суд.
Так, незвично, що на вакантні посади найвищого суду можуть претендувати кожен, хто має юридичну освіту та відповідає мінімальним критеріям. Деякі кандидати-судді навіть висловлюють побоювання, що не відразу вдасться розпочати роботу суду, адже частина вибраних суддів не матимуть на той момент і дня стажу на цій посаді. Найбільше скепсису щодо кандидатів-науковців, які володіють суто теоретичними навичками. Натомість у кандидатів-адвокатів достатньо практичних навичок.
Хто висловлює такий скепсис?
- Кандидати-судді. Адже їх, призначених на посади довічно після десятиліть суддівської кар’єри, змусили проходити етапи відбору разом із претендентами, які не мають такого досвіду. Доходило навіть до того, що відверто казали: юначе, оберіться спочатку в суд першої інстанції, попрацюйте у цій ланці 10-15 років, а вже потім ідіть у «верхи». Але суддівська система потребує такої нагальної реформи. Ми й так спізнилися з нею на десятиліття.
А чому ви вирішили брати участь у конкурсі?
- Якщо ти бажаєш змін, то необхідно долучатися до перетворень, брати на себе відповідальність. Я належу до покоління, яке сформувалось в Україні. Майже 15-річний досвід науковця допомагає здобути навики написання наукових статей, підготовки аналітичних висновків, що при зайнятті виключно практичною діяльністю – значно складніше. Наукова робота - це насамперед навики більш глибокого теоретичного осмислення норм права, розуміння його не тільки через призму верховенства закону, а і через верховенство права. Також близько 10 років займаюсь адвокатською практикою й добре бачу прогалини і в законодавстві, і в діяльності судів та організації роботи суду.
Гадаєте, на посаді судді Верховного Суду матимете можливість удосконалювати систему на більш високому рівні?
- Переконаний, що саме так і буде. Верховний Суд, окрім вирішення справ, надає доктринальне тлумачення. Його висновки щодо застосування норм права враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Суд нижчої інстанції має право відступити від правової позиції, викладеної Верховним Судом, тільки з одночасним наведенням відповідних мотивів. Де є колізії чи прогалини, Верховний Суд має можливості усунути їх, оскільки саме суд найвищої ланки обов’язково повинен спиратися на міжнародні стандарти та ціннісні орієнтири, зазначені в позиціях Європейського суду з прав людини. В сучасних умовах недосконалості та інфляції законодавства саме правові позиції Верховного Суду інколи є єдиним джерелом для винесення правосудного рішення.
Друге – Верховний Суд мав би стати більш відкритим. Із власного досвіду зазначу, що судді Верховного Суду вкрай рідко беруть участь у публічних заходах – у науково-практичних конференціях, “круглих столах”, публічних обговорення тощо. І тому спільноти правників у своїй правозастосовній діяльності відчувають певний брак комунікації із Верховним Судом. А саме він мав би задавати тренди сучасної юриспруденції, адже у його складі є чимало визнаних правознавців, на позицію яких готові орієнтуватися інші.
Також треба негайно змінювати традицію формального застосування закону, так званий «нормативізм» у рішеннях Верховного Суду. Упевнений, що в основі всіх суддівських рішень повинен бути принцип верховенства права.
Егор Краснов, адвокат, управляющий партнер Адвокатского объединения "Максимус"
