— Це дуже серйозний крок до перемоги демократії, народ має керувати державою. Але якщо хтось щось зробить не так, як хоче народ, він повинен іти з влади, як це робиться у цивілізованих країнах. Нині я пишу роздуми про Майдан, згодом напишу і спогади. Я все життя працював нейрохірургом, мій профіль — черепно-мозкова травма, політравма, інсульти, але такої кількості одночасно потерпілих, вогнепальних поранень і смертей я ще не бачив. Хоча ще за часів Союзу в мене вийшла книжка «Вогнепальні поранення голови», написана разом із полковником, який воював у Афганістані. Але я хотів би сказати не про це: медики на Майдані показали надзвичайно велику організованість і фаховість, без усяких адміністрацій, керівництв. Лікарі, хірурги, кандидати і доктори наук виконували функції звичайних носильників. Хто де був, там і помагав. Зараз дуже важливим буде реформування медичної допомоги населенню. Не закупівля обладнання, не будівля нових лікарень та центрів, треба спрямувати кошти на потреби пацієнтів, на забезпечення медикаментами.