Старший лейтенант Сергій Вдовиченко "Калина" (на знімку) з того покоління офіцерів, які одразу після закінчення військового вишу потрапили на війну. Досвід цих молодих військовиків уже перевершує вітчизняну військову науку.
Сергій закінчив факультет військової підготовки (колишнє танкове училище) Харківського політехнічного інституту 28 лютого 2015 року за спеціальністю "офіцер високого тактичного рівня з технічним спрямуванням". А 2 березня вже був на передовій, розпочав службу на посаді заступника командира роти з озброєння у 72-й бригаді у Волновасі.
29 січня 2017 року бійці 72-ї бригади взяли позицію "Алмаз". Нині вона зветься на честь загиблого Андрія Кизила "Орел" -- його позивний. Після цього п'ять днів там були шалені бої.
29 січня 2017 року бійці 72-ї бригади взяли позицію "Алмаз". Нині вона зветься на честь загиблого Андрія Кизила "Орел" -- його позивний. Після цього п'ять днів там були шалені бої. Тоді сепаратисти заходили вже у наші траншеї на відстань 10 метрів, було таке, що гранатами перекидались.
Позиція "Орел" прикриває фланги Промзони і шахти Бутівка. Тут ворог на відстані майже 100 метрів і тут наші солдати можуть давати здачі нахабному противнику без узгодження зі штабами. Солдат В'ячеслав Березан відповідає з кулемета на обстріл снайпера.
"Траншейна" війна.
Сергій -- спокійний хлопець. Часто усміхається. Дивишся на нього і не віриться, що на його плечах лежить тягар війни. За бої при взятті важливої позиції "Алмаз" у районі Авдіївської промзони старший лейтенант нагороджений орденом Богдана Хмельницького.
Старший лейтенант Сергій Вдовиченко демонструє зброю російського виробництва, захоплену під час штурму позиції "Алмаз".
Тушонка російського виробництва.
Під час тих п'ятиденних жорстоких боїв хлопці ненадовго їздили з передової, щоб купити собі "мівіну", бо підвезти на позицію їжу під вогнем було неможливо. Світла тоді не було. "Взяв у продавчині телефон, подзвонив додому сповістити, що все добре, а мама каже мені, прочитала в Інтернеті, що я нагороджений орденом Богдана Хмельницького", -- каже "Калина".
Офіцер, заступник командира роти з озброєння, розповідає: "Важко було дивитися на загиблих хлопців -- Андрія Кизила, Вову Бальченка та сапера Діму Оверченка, яких дуже добре знав і нещодавно говорив із ними. Тоді аж у серці щось закололо... Звичайно, було дуже страшно, але я гордий людьми, які служать у моєму підрозділі. Якби не командири Андрій Верхогляд "Лівша" і Василь Тарасюк "Тайфун", цієї позиції в нас не було б. Хоч вони ще й молоді лейтенанти, але для мене -- справжні герої! І взагалі -- наші солдати, вони вже професіонали у війні. Роблять свою справу так як треба".
На відвойованих (це було в лютому) у ворога позиціях -- неспокійно. Тут одна з найгарячіших точок авдіївського напрямку. Військовики ховаються в укритті під час обстрілу.
Андрій Верхогляд "Лівша" каже, що весь той період, коли вони були на "Алмазі", "Калина" з механіком і навідником постійно мотались через залізницю, яка дуже щільно обстрілювалась, підвозили їм боєкомплекти і забирали поранених.
Сергій Вдовиченко -- син військових, мати Валентина -- зв'язківець, батько Олександр -- офіцер, теж воював на цій війні за Україну.
Дружину Сергій зустрів на війні, сину Марку вже півроку.
"Війна, війна, війна -- батьки, друзі, дружина, син -- все у мене пов'язане з війною. Така дісталась доля моєму поколінню. Але я хочу перемоги і врешті миру!" -- каже Сергій.
Фото Олександра КЛИМЕНКА.
