Олексій ГОНЧАРЕНКО, заступник голови депутатської фракції партії «Блок Петра Порошенка»:
— Головний здобуток парламенту восьмого скликання — що парламент є і працює, бо обирався він у надзвичайно складний час. А головна невдача — дуже багато питань ще не вирішено, і стан, у якому перебуває країна, — безумовно, хотілось би кращого. Я працюю секретарем Комітету Верховної Ради з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування, де займаюсь децентралізацією. І вважаю децентралізацію головним здобутком нинішньої Верховної Ради. Дуже серйозно відбувається процес децентралізації, місцеві громади отримують нові ресурси, і це — правильний шлях. Однак нинішній парламент так і не зміг зняти депутатську недоторканність, хоча це те, що дуже турбує людей, і потрібно було би зробити. Судова реформа також рухається дуже повільно.
Іван КРУЛЬКО, фракція «Батьківщина»:
— Головним здобутком нинішнього парламенту стало завершення процесу декомунізації. Це була «гангрена», яка фактично не давала становитися національній українській державі. У тім числі через непроведення декомунізації не здійснювалось національно-патріотичне виховання молоді, толерувалися і надалі радянські символи. Це все призводило до того, що частина України ментально вже була з Європейським Союзом, а частина ще залишалася ментально в Радянському Союзі. І те, що парламент завершив цю історію — не менш важливо, аніж проблеми економіки, соціальні питання та інші.
А ось те, що парламент не відбувся як самостійний суб’єкт, мабуть, — найбільший недолік. Бо в парламентсько-президентській державі саме парламент має задавати тон. А в наших умовах, на жаль, зокрема і через те, що не існує формально утвореної більшості, парламент перетворився на обслуговування інтересів влади. Причому більшість порад даються з Банкової. Фактично у такий спосіб ми втрачаємо суб’єктність. Скажімо, дуже актуальне сьогодні питання — пенсійна реформа. Але з ким влада веде переговори? З МВФ, а не з парламентом і не з українським суспільством, не з українськими громадянами. Крім того, після Революції Гідності у Верховній Раді досі не зрозуміли, наскільки важливо дотримуватися процедур. Ми не здатні сформувати вже три роки Рахункову палату, не сформована нова ЦВК, не прийнято новий закон про вибори, не вирішено питання, які на виборах обіцяли всі партії. Не вирішені й соціальні питання. Розглядаються тільки ті, які на догоду більшості. А ті питання, які ініціює опозиція, розглядаються за залишковим принципом. Це те, що робить парламент слабким. Але я вірю в парламентську республіку і у сильний парламент. Тому завдання — набувати парламенту свою суб’єктність. А це набувається через сильну позицію.
Записала Анна ШЕВЧЕНКО.
