Селяни закривають носи, а влада — очі
— Риба як дохла, так і дохне, вода у Случі і Хоморі як смерділа, так і смердить, пити воду як не можна було, так і досі ніхто не п’є, — із цими словами активісти Полонського району з Хмельниччини та Баранівського з Житомирщини на початку червня вийшли на попереджувальний страйк у себе вдома і водночас закликали людей зібратись біля Кабміну, щоб розповісти про екологічну проблему урядовцям. Бо ні в обласних центрах, ні в столиці цього смороду не чути. Зате на узбережжях річок люди живуть з ним роками. Тож хотіли б дізнатись, чому так відбувається? І хто нарешті розв’яже цю проблему.
Так сталось, що, найімовірніше, головний забруднювач річок — Понінківська картонно-паперова фабрика, розташована на території Хмельниччини, а забруднені виробництвом води течуть до сусідів. Хоча там не відкидають, що до цієї «брудної справи» долучаються й інші підприємства та населені пункти. Зокрема, кажуть, що Миропіль, Полонне, Понінка не мають належних очисних споруд.
Після довгого і терплячого очікування люди самі взялись за розслідування причин екологічного лиха. Для початку побували у Понінці на фабриці. Потім вийшли із попереднім страйком та перекрили дороги у Баранівці. А зрештою, як і обіцяли, дістались Кабміну. Реакція на це з боку влади не забарилась. Бо практично одразу в Хмельницькому за дорученням віце-прем’єр-міністра Геннадія Зубка голови Хмельницької та Житомирської ОДА терміново провели спільне засідання двох регіональних комісій з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій щодо розв’язання проблем із забрудненням згаданих річок. У засіданні взяли участь представники профільних міністерств, інспекцій, агенцій, а також представники центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, виробничники та громадськість. Проте розв’язувати проблему вирішили зі... створення незалежної комісії з проведення перевірки стану річок, а також підприємств, які розташовано поблизу водойм.
Усе якось забулося
Усе було б добре, якби такі комісії не створювались і раніше. Але за великим рахунком вони нічого так і не змогли вирішити. Лік часу йде вже не на місяці — на роки. І, на жаль, ні одній, ні другій області не вдалося зрушити справу з місця. Мітингувальники так і не зрозуміли, чому ж досі не те що бруд з річок не вивели, а навіть тих, хто його туди скидає, не знайшли. Невже це й справді так складно?
А сам ніхто на себе вини брати не хоче. І кожен виробничник розповідає, як багато він робить для місцевої громади і для державної скарбниці. Не виняток і понінківська фабрика, котра є бюджетоутворюючим підприємством для району. Вона і податки сплачує, і людям роботу дає... Та й у розвиток виробництва інвестор вклав чимало. Тож якось сильно «тиснути» на неї ще й з приводу екології чи брудних стоків, виходить, і не з руки. Дуже часто схожі розмірковування стосуються не лише цього підприємства. А в результаті «гарячу екологічну точку» можна знайти де завгодно. А тих, хто їх створює, в природі начебто і не існує.
Пригадується, як свого часу в області також працювала велика комісія, щоб з’ясувати, чому Південний Буг на ділянці, яка протікає через обласний центр, раптом засмердівся. Тхнуло так, що на березі не можна було перебувати. І чимало фахівців логічно припускало: це — результат скидів у річку забруднених стоків з підприємств, що стоять уздовж неї. Та й у воді неодноразово знаходили шкідливі забруднюючі речовини. До того ж у значній кількості. Але щоб знайти забруднювачів...
А потім зійшлись на тому, що все сталось через посуху і спад води. А потім перестало смердіти, ну, і якось забулося.
Вибачте за запах
Саме такі слова доволі часто мешканці Кам’янця-Подільського вимовляють, зустрічаючи гостей. У місті над Смотричем є багато принад для туристів. Влада та підприємці роблять чимало для розвитку туристичної галузі. Єдине, на що вони вже роками не можуть вплинути, — це сморід, яким місто наповнює Довжоцький спиртозавод, що розташований поруч з містом. Щойно вітер повертає з його боку — «аромати» стають просто нестерпними. Місцеві жителі до цього вже звикли. А от приїжджі нерідко вимушені прикривати носи хусточками.
Від цього смороду не втекти і не сховатись. Він заповнює все місто. Словами не передати, наскільки це неприємно. Тільки той, хто вдихне його, одразу зрозуміє всю глибину проблеми. Ось уже років двадцять в області говорять про неї. Але знайти спосіб розв’язати так і не вдається.
Жодні дрібні заходи не допомагають. Тож дехто налаштований доволі рішуче — якщо підприємство не може самотужки впоратися з цим, нехай йому допомагає ДП «Укрспирт». А не під силу обом — то треба просто закрити це підприємство.
Та хіба хтось погодиться на такий крайній захід? Тим більше, коли йдеться про виробництво спирту. Кам’янець-Подільський має такого сусіда ще з кінця позаминулого століття. І позбутись його не вдавалось жодній владі. Чи не могли, чи не хотіли. Та, зрештою, головна мета не в тому, щоб не стало спиртозаводу. Важливо, щоб від нього не тхнуло. Сучасні технології та інженерні рішення, очевидно, могли б цьому зарадити. Але хто ж готовий інвестувати в них чималі кошти? Хусточки для носа коштують куди дешевше. От і виходить, що люди у своєму місті, селищі чи селі просто змушені звикати до смороду та бруду. Відвертати очі. Затикати носа. Вибирати дохлятину з річки. Наглухо закривати вікна, щоб не потрапляло повітря з вулиці...
Як неприємно все це звучить. А як же з цим жити? Та якось живуть. Поки терпець не уривається.
Ірина КОЗАК.
Хмельницький.
Лучани вийшли на протест
Майже cто мешканців Луцька 19 червня пікетували міську раду з вимогою розв’язати проблему смороду, яка вже кілька місяців завдає усім неприємностей.
Сюди люди прибули від окружного адміністративного суду Волинської області, де відбувалося засідання в справі біоетанольного заводу. Саме діяльність цього підприємства називають однією з причин появи смороду. Люди вимагали зустрічі з виконувачем обов’язків міського голови Ігорем Поліщуком. Однак поспілкуватися з пікетувальниками він не вийшов. А заступник міського голови Костянтин Петрочук, а також депутати Сергій Була та Євген Ткачук безуспішно намагалися довести присутнім, що розв’язання проблеми не лише в компетенції міськради. Подискутувавши майже годину, пікетувальники розійшлися. Тим часом вночі 20 червня неприємні запахи знову відчувалися майже в усіх районах Луцька.
Максим СОЛОНЕНКО.
Волинська область.
