Як на Вінниччині мешканці глибинки отримують препарати за урядовою програмою?
У переважній більшості сільських населених пунктів Вінниччини відсутні аптеки чи аптечні пункти. Саме там мешкають основна частина пацієнтів, на яких розрахована програма «Доступні ліки». Яким чином вони їх отримують?
Доступні чи не дуже?..
У селі Кричанівка Могилів-Подільського району приблизно п’ятсот мешканців. Більшість із них люди літнього віку. Сільський фельдшер Михайло Гринчук розповів, що Центр сімейної медицини розміщується в сусідньому селі Вендичани. Туди добиратися трохи менш як десять кілометрів. Співрозмовник уточнює, що до іншого села — Сліди, яке також входить до зони обслуговування названого центру, — відстань ще більша, приблизно 15 кілометрів.
— Медики з Вендичан час від часу приїздять до нас для огляду мешканців села, — каже пан Михайло. — Я збираю людей. Тут, на місці, лікарі після обстеження виписують їм рецепти. Але аптека, яка працює за програмою «Доступні ліки», розташована в райцентрі. Їду до Могилів-Подільського, набираю там ліків і потім у селі роздаю пацієнтам.
За словами співрозмовника, аптека є ближче, у згаданому селі Вендичани, але її власники не уклали угоди на обслуговування хворих за урядовою програмою. Тим часом у райцентрі три такі аптечні заклади. Майже 13 тисяч мешканців Могилів-Подільського району потребують ліків, що їх відпускають безплатно чи за пільговою вартістю. На жаль, аптек, які б їх обслуговували, в районі недостатньо. «Рецепт лікар може виписати, а як його отоварити — ось у чому проблема, — зазначає співрозмовник. — Наприклад, я зараз у відпустці, до того ж вимушеній, порадили взяти її за власний рахунок. Перебуваю в матері, яка проживає зовсім в іншому кінці району, ніж те село, куди направили на роботу після медичного коледжу. Не знаю, як обходяться без фельдшера мої бабусі-пацієнти...»
Крім фельдшера, по ліки в райцентр їздять родичі, знайомі. Відстань неблизька — 25 кілометрів. Саме через це не кожен хворий, особливо, якщо людина одинока, має можливість скористатися державною програмою.
«Не знаєте, хто їде в район?»
— Тепер у селі найпопулярніше запитання: «Не знаєте, хто їде в район?», — розповідає жителька ще одного населеного пункту цього ж району села Сугаки. — Просять узяти рецепти й отоварити їх. Якось я їздила до Могилева. Набрала повну торбу препаратів, потім роздала їх у селі бабусям.
У Сугаках є амбулаторія сімейної медицини. Тому рецепти лікарі виписують на місці. Кажуть, проблем із бланками немає. А ось по ліки треба їхати в райцентр. А це понад двадцять кілометрів.
Значно краща ситуація в Літинському районі. Його територія менша від Могилів-Подільського району. Однак аптек, що долучилися до програми «Доступні ліки», більше — 13 із 15 діючих. Крім того, тут офіційно уклали угоди з фельдшерами сільських населених пунктів на доставку ліків хворим у найменші села чи хутори. Як пояснили в районному Центрі первинної медико-санітарної допомоги, тим самим зобов’язали фельдшерів виконувати таку функцію. «Щоб люди не кланялися під милий бік, не просили, а медик знав, що це входить до його обов’язків», — зазначив один із працівників Центру.
У деяких сільських населених пунктах області до виконання програми залучили соціальних працівників. Зокрема, тих, які обслуговують одиноких. Утім, таку послугу вони надають здебільшого в населених пунктах, де є амбулаторії сімейної медицини. Після відвідання підопічного звертаються до місцевих медиків. Як пояснила одна із соціальних працівниць, в амбулаторії є списки хворих, які підпадають під дію програми. «Їх знають медики, бо й раніше призначали ліки, — пояснює жінка. — Виписують рецепти, а далі прошу когось, щоб привезли ліки з райцентру».
В обласному департаменті охорони здоров’я визнають проблему доставки ліків пацієнтам із сільської місцевості. Найбільш реальний шлях її розв’язання — залучення до цієї справи сільських фельдшерів. «Треба, щоб департамент чи міністерство подбали хоча б про компенсацію витрат на проїзд фельдшера до місця розташування аптеки, — запропонував один із фельдшерів, який просив не називати його прізвище. — Здебільшого їхати треба в райцентр, бо там найбільше таких аптечних закладів». На розширення мережі аптек сподіватися марно. Їх власники не виявляють бажання відкривати свої пункти у селах. За словами одного з них, працювати у збиток ніхто не стане. «Якби села давали можливість аптекам отримувати хоча б не-
значний прибуток, повірте, ми б уже заповнили цю нішу, а так...», — пояснив власник однієї з найбільш поширених на Вінниччині аптечних мереж.
Вінницька область.
ДОВІДКОВО
Майже із більш як 1,5 тисячі сільських населених пунктів області безплатні ліки реалізують у понад 70 аптеках, загалом майже 400 аптечних закладів беруть участь у програмі «Доступні ліки». Найбільше їх у Тростянецькому, Козятинському, Шаргородському, Літинському, Погребищенському та Тиврівському районах. Тим часом у деяких договори не укладено з жодною аптекою.
На території Вінниччини проживає 1,6 мільйона населення. Із них 950 тисяч хворіють на серцево-судинні недуги, 50 тисяч — на діабет другого типу і понад 10 тисяч — на бронхіальну астму. Всі вони мають право на отримання ліків за урядовою програмою, про яку йде мова.
