Директор Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського» Святослав Балюк (на знімку):
— Я, як ґрунтознавець, хочу розвінчати два міфи, які часто у нас на різних рівнях повторюються. Перший — площі чорноземів в Україні становлять 20—30 відсотків світових запасів. За даними обстеження ґрунтів (1957—1961 рр.), це 26 мільйонів гектарів, а у світі 320 мільйонів, тобто не 20 відсотків, не 30, а 8—9 відсотків. Ось перший міф. І другий міф — це про винятково високу родючість наших чорноземів. Вітчизняні чорноземи, на жаль, поступово стають ґрунтами із середнім рівнем родючості. Досить сказати, що за 130 років після Докучаєва вони втратили майже 20—30 відсотків гумусу. Сьогодні в наших ґрунтах вміст поживних елементів удвічі нижчий, ніж у ґрунтах Західної Європи, де ера хімізації землеробства триває вже 150 років. І якщо до цього додати ще й різні види деградації, а ми вважаємо, що в Україні приблизно до 15 мільйонів гектарів деградованих ґрунтів, то маємо приблизно 20 мільярдів гривень втрат на рік лише через зниження врожайності й погіршення якості сільськогосподарської продукції, не враховуючи еколого-економічних втрат. При цьому важливо відзначити, що інтенсифікація деградаційних процесів збіглася із земельною реформою, це показник її ефективності.
Хочу внести низку конкретних пропозицій і дуже сподіваюся на підтримку народних депутатів.
Перше. Ми підготували разом з Міністерством аграрної політики України проект закону «Про збереження ґрунтів та охорону їх родючості». На жаль, такий унікальний природний ресурс досі не має правового статусу, і ми дуже просимо народних депутатів підтримати цей законопроект.
Друга пропозиція. Країна, що має унікальний ґрунтовий покрив, не має державної програми охорони ґрунтів. Але ж це, напевно, найактуальніша програма для України, на основі якої ми могли б розробити регіональні, обласні та районні програми. Проект такої програми в Національній академії аграрних наук України розроблено, і ми готові його подати на розгляд. Головне — змінити споживацьке ставлення до ґрунтових ресурсів.
Третє. Увесь світ базується на моніторингу, тобто на одержанні інформації в просторі та часі. У нас досі немає єдиної системи моніторингу земель, і ми вважаємо, що моніторинг повинен зафіксувати насамперед початковий стан ґрунту.
Наступне. Створення Державної служби охорони ґрунтів за рахунок об’єднання існуючих служб. Сполучені Штати Америки 80 років тому її створили, і вона взяла на себе всю повноту відповідальності за стан ґрунтових ресурсів.
І останнє. На заключному етапі земельної реформи основним її сенсом повинні стати охорона і раціональне використання ґрунтів, відтворення їх родючості. Саме це положення є своєрідною національною ідеєю, національною моделлю, тому що від стану ґрунтів залежить розв’язання продовольчої проблеми і здоров’я нації. Ми повинні залишити наступним поколінням ґрунтові ресурси в кращому, а не гіршому стані.
Виконання цих умов є підставою для розгляду в майбутньому питання про ринок земель.
Записала Галина КВІТКА.
Фото автора.
