ЗВЕРНЕННЯ
до співвітчизників
з нагоди 21-ї річниці
Конституції України
Шановні громадяни!
У час тяжких випробувань для народу і країни ми шукаємо відповідь на запитання: що є причиною нинішнього стану людини і української держави? Узагальнюючою відповіддю буде висновок:
в Україні грубо порушуються норми Конституції.
Будь-яка країна може успішно функціонувати лише дотримуючись повсюдно загальновизнаних і обов’язкових норм, які регулюють суспільні відносини, формують внутрішню і зовнішню політику.
В Україні те не спостерігається, у нас навіть не розглядаються (передбачені ст. 85 Конституції) засади внутрішньої і зовнішньої політики. Вища влада, відповідальна за вироблення і реалізацію курсу розвитку держави, виявилась неспроможною дати відповідь на запитання, які турбують усіх громадян, особливо тих, хто тепер вступає в самостійне життя:
— яку державу ми будуємо?
— які гарантії добробуту людей дає держава та її владні інститути?
— чому корупція стала повсюдним явищем, характерним найперше для інститутів влади?
— коли і в який спосіб закінчиться фактична війна і що для цього робить влада?
Галасом про «безвіз» (нікчемний «успіх» для більшості громадян), балачками про реформи медицини, пенсійної системи, земельних відносин, «децентралізацію» і т. п. не вдається приглушити тривогу людей за стан і перспективи їхнього життя, замаскувати крайнє розчарування діями влади, повну зневіру в її спроможності (і навіть наміри!) служити людям і державі.
Однією із ключових причин нинішнього стану є цинічне порушення владою Основного Закону — Конституції України. Внаслідок цього нелегітимно функціонують ланки влади — парламент і уряд (відсутня більшість у парламенті, що передбачає дострокові вибори), не ухвалюються кадрові рішення щодо КС, ЦВК, Національного банку, низки міністрів та інших посадовців з «номенклатури» законодавчого органу, розглядаються закони, проекти яких не дозволено навіть реєструвати, оскільки вони суперечать Конституції (про реформу медицини, зокрема), явочним порядком, всупереч Основному Закону, здійснюється так зване добровільне об’єднання громад, не видно ніякої протидії знищенню природних багатств: лісів, бурштину та інших ресурсів. Нічого не робиться для розвитку економіки, створення робочих місць, запобігання втечі людей за кордон (нас уже менше половини порівняно з 1990 роком).
Боротьба з корупцією зведена до дешевого піару: повідомлення, арешти, звільнення під застави і... практично ніяких покарань. Більш як 600 олігархів ховають крадене в офшорах, і це не стало предметом аналізу у владі, бо вона сама до того найбільше причетна. Роками не розслідуються кровопролитні злочини (Майдан, Одеса, вбивства журналістів і правоохоронців, підпал «Інтера» тощо), в роботу виборних ланок самоврядування та судів цинічно втручаються нібито анонімні «активісти», що стало турбувати навіть заокеанських наставників нашої влади.
На тлі явного паралічу держави під диктовку сильних світу нав’язується ідея продажу української землі — останнього ресурсу суверенності країни.
Переважна більшість думаючих громадян не може не бачити катастрофічності здійснюваного курсу, його небезпеки для кожної людини. Все це відбувається через штучну відстороненість населення від управління власними і державними справами. І причина того — волюнтаризм влади, нав’язана всіма президентами автаркія, ігнорування вимог Майданів щодо запровадження європейської моделі управління.
Логічний висновок — система влади — найбільша проблема України. Її зміна назріла давно, вона може бути втілена в нормах нової редакції Конституції, ухваленої Всенародним референдумом. Необхідний проект підготовано. Потрібне усвідомлення такої потреби всіма, представниками вищих ланок влади — насамперед.
Треба пройти цей шлях, щоб зберегти Україну!
Олександр МОРОЗ,
народний депутат України І—V скликань,
Голова Верховної Ради
1994—1998 рр., 2006—2007 рр.
