У статті «Доба критики: в Євросоюзі змінюють ставлення до України» на «Європейській правді» мене згадують як лобіста закону про продовження дії збільшених експортних мит на металобрухт, які, мовляв, є прямим порушенням Угоди про асоціацію. Автори статті спекулюють на тему, чи не мене мав на увазі Голова представництва ЄС в Україні Хьюг Мінгареллі у своїх критичних заявах на адресу Верховної Ради та «голови комітету».

Мій погляд на стан речей такий.
По-перше, виборці обрали мене народним депутатом України за списком Радикальної партії не для того, щоб я подобався послам інших держав і колекціонував їх компліменти, а передусім, щоб я дбав про створення робочих місць та підвищення доходів українців, про зміцнення гривні та стабільність цін, і, відповідно, про розвиток промисловості та економіки.
По-друге, я справді лобіював продовження дії «металургійного закону», вперше ухваленого парламентом за нашою з Олегом Ляшком ініціативою ще влітку минулого року. Так само, я є послідовним лобістом 10-річної заборони на експорт лісу-кругляку, масштабної енергомодернізації через ЕСКО-механізм, запровадження пакета інвестиційних стимулів для нових виробництв через індустріальні парки, зняття імпортного мита та трирічної розстрочки ПДВ на виробниче обладнання, створення експортно-кредитного агентства для сприяння нашим експортерам на зовнішніх ринках, звільнення від імпортного мита й ПДВ електромобілів, замороження земельного податку для реального сектору економіки... Цей перелік можна продовжувати. І більшість з цих законодавчих ініціатив теж подобаються не всім міжнародним організаціям та закордонним експертам. Але частина з них вже прийнята, і їх треба не обговорювати, а виконувати.
По-третє, підтриманий 260 голосами в Раді новий «металургійний закон», як і жоден з вищезгаданих, не є «антиєвропейською ініціативою», адже:
*він життєво потрібен Україні, оскільки дає армії зброю і техніку, промисловості — важливу сировину, українцям — роботу і зарплату. Це також додаткові податки і валютна виручка, а значить і фінансова стабільність країни;
*здобув широку підтримку всередині країни, засвідчену офіційними зверненнями від провідних асоціацій ВПК (Ліга оборонних підприємств України та Асоціація виробників озброєння та військової техніки України), галузевих промислових асоціацій (Укрметалургпром та Федерація металургів України), а також найбільших металургійних заводів — великих платників податків (АрселорМіттал, Інтерпайп Сталь, Запоріжсталь та ін.);
*його позитивний вплив уже доведений на практиці, бо за перші сім місяців дії збільшив постачання металобрухту на метзаводи на 30% і ліквідував критичний дефіцит сировини, зберіг майже 1 млрд. дол. США експортної виручки та майже 20 тис. робочих місць в ГМК; забезпечив бюджетні надходження понад 1 млрд. грн.;
*в повній мірі відповідає міжнародним зобов’язанням України, у т. ч. в рамках СОТ та Угоди про асоціацію, оскільки підпадає під статтю XXІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі СОТ (ГАТТ-1994) «Винятки з міркувань безпеки», а Статтею 36 «Загальні винятки» Угоди про асоціацію з ЄС чітко визначено, що «Ніщо в цій Угоді не повинно тлумачитися як таке, що перешкоджає вжиттю або застосуванню будь-якою Стороною заходів згідно зі Статтями XX та XXІ ГАТТ 1994 та їх примітками щодо тлумачення, які включено до цієї Угоди і є її невід’ємною частиною».
У серії статей, присвячених нашому «металургійному закону», журналісти ЄП пророкують «суттєву кризу» у відносинах між Україною та ЄС, кажуть про «втому від України», «зміну ставлення» до України тощо.
Але якщо ми допускаємо навіть думку про те, що ЄС, наш стратегічний партнер, змінить своє ставлення до України на гірше або виставлятиме Україні офіційні претензії за те, що ми захищаємо нашу національну безпеку (у відповідності до національних інтересів, в обґрунтований та легітимний спосіб, а також згідно з літерою і духом міжнародних угод), то не бачити нам ані рівноправного партнерства, ані європейського рівня добробуту.
Про яку успішну трансформацію країни можна говорити, якщо наша торгівельна дипломатія не здатна пояснити нашим країнам-партнерам, що проти України відбувається військова агресія, що частину нашої території незаконно анексовано, що наша армія потребує озброєння і техніки, металургійні заводи — сировини, а громадяни — роботи...
Що наша з Олегом Ляшком ініціатива та підтримка парламенту — виправдані та обґрунтовані, оскільки вимушене тимчасове й недискримінаційне (не вибіркове) стосовно торгівельних партнерів підвищення вивізного мита на металобрухт повністю відповідає міжнародним зобов’язанням України...
Що різні обмеження на експорт металобрухту застосовують понад 20 країн, у тому числі члени СОТ, а деякі, як, наприклад Казахстан, взагалі забороняють експорт цієї стратегічної промислової сировини...
Що Україна виснажена економічно і знекровлена фінансово, і питання робочих місць та промвиробництва, експорту і бюджетних надходжень, на рівні з питаннями обороноздатності та ВПК — чинники нацбезпеки....
Що, розробляючи для України План Маршалла (розвиток промисловості та економіки за підтримки країн-партнерів), не можна одночасно реалізовувати протилежний йому за змістом План Моргентау (знищення промисловості та перетворення країни на аграрну) і робити вигляд, що так і треба...
Я впевнений, що в кінцевому підсумку Європі вигідна економічно успішна та сильна Україна. Адже ми не лише торгівельний партнер для наших європейських країн-сусідів. Ми форпост Західної цивілізації і сьогодні, і на перспективу!

Віктор ГАЛАСЮК, 
голова Комітету Верховної Ради 
з питань промислової політики та підприємництва, 
заступник лідера РПЛ з економічної політики, 
кандидат економічних наук.