Після міста на території санаторію «Червона калина», що розмістився у мальовничій місцині неподалік села Жобрин Рівненського району Рівненщини, дихається на повні груди: повітря, збагачене сосновим лісом, п’янким різноманіттям плантацій лікарських трав і квітів, змушує забути про мегаполіс.
Головний лікар «Червоної калини» Микола Сивий.
Вигляд санаторію з висоти пташиного польоту.
Улюблене місце відпочивальників — затишний пляж.
У соляній кімнаті.
Саме сосновий ліс, чиста водойма, напрочуд миловидні довколишні пейзажі, а ще гостинність персоналу санаторію привабили сюди подружжя Радуана та Руслану Дахмі з далекого Марокко. Вони налаштовані приїжджати сюди щороку і привозити із собою на оздоровлення друзів, родичів. Загалом же оздоровницю «Червона калина» за 24 роки її існування вже відвідали відпочивальники із сорока країн світу (з усіх континентів), останніми роками дедалі частіше їдуть сюди з Австралії, Нідерландів, Польщі... Загалом же за всі роки у «Червоній калині» оздоровилося майже 130 тисяч людей з різних регіонів України. Кількома тижнями раніше тут поправляли своє здоров’я бійці АТО.
Одне слово, перлина Полісся гідно виконує свою головну функцію — оздоровлює людей. Головний лікар санаторію, заслужений лікар України Микола Юрійович Сивий, завдяки якому у значній мірі з’явилася і розквітла ця перлина (він серед співавторів проекту санаторію, який був удостоєний Першої державної премії з архітектури серед об’єктів будівництва України у 1994 році), зумів згуртувати й націлити працювати колектив так, щоб люди хотіли ще і ще приїжджати у «Червону калину».
— Я тут оздоровлююсь не перший раз, — ділиться враженнями 90-річний учасник Великої Вітчизняної війни з Рівного Іван Іванович Гончаренко. — Мені в санаторії подобаються і умови, і культурне обслуговування персоналу. А природа тут яка чудова — не втомлююсь насолоджуватися і плесом водойми, сидячи на «калиновому острові», і дендропарком, розбитим перед корпусами, і сосновим лісом. Після кожної такої поїздки я ніби скидаю зайві літа, — усміхається ветеран.
За всім цим комфортом, затишком для відпочивальників — копітка праця персоналу, який не видає проблем, що йому доводиться вирішувати. Адже ж не обминуло санаторію подорожчання енергоносіїв, продуктів, що, звичайно ж, здорожчує послуги. Попри це, стараються, щоб відпочинок у «Червоній калині» був по кишені співвітчизникам, яким нині теж живеться несолодко. До цього спонукає і зменшення з кожним роком частки закупівель путівок фондом соцстраху. Все більше людей оплачують відпочинок власним коштом, відтак справедливо вимагають відповідного рівня надання послуг. Тож тут приводять до європейських стандартів номери, послуги. Крім номерів у традиційному спальному корпусі, на території санаторію споруджені котеджі «Шевченкова хата», «Блакитна лагуна» у вигляді корабля, «Будиночок на воді», «Апіцентр — медова хата» з окремими під’їздами, стоянками для автотранспорту.
Судячи з того, що багато відпочивальників приїздять сюди не вперше, колектив санаторію на чолі з головним лікарем М. Ю. Сивим на правильному шляху, коли в комплексі використовують для оздоровлення хороші умови для відпочинку, кваліфіковане лікування, а ще — природний фактор та чуйне й уважне ставлення до гостей оздоровниці.
Щодо медичних «фішок» санаторію, то це, звичайно ж, джерела природних мінеральних вод йодобромного походження, схожі за вмістом до чеських у Карлових Варах, та питні мінеральні хлоридно-натрієво-магнієві води на зразок миргородської, які широко застосовуються при лікуванні. А загалом «Червона калина» спеціалізується на лікуванні основних захворювань кардіологічного, гастроентерологічного, неврологічного, опорно-рухового, пульмонологічного напрямів. Загалом тут практикують майже 170 лікувальних методик традиційної і нетрадиційної медицини. В санаторії є все необхідне сучасне медичне обладнання, бальнеологічне відділення, фітобар, басейн, тренажерний зал, будиночки бджолотерапії, соляна кімната тощо.
А ось що найбільше вразило в «Червоній калині» 64-річну киянку, яка назвалась Софією Дмитрівною:
— У столиці, де я мешкаю, люди останніми роками знервовані клопотами, невтішною інформацією, якою переповнені випуски теленовин. А тут, серед цієї поліської краси, хоч на трохи забуваєш про міську суєту і проблеми. Шкодую, що раніше не приїжджала сюди. Але найбільше мені імпонує чуйне ставлення персоналу, і в першу чергу головного лікаря санаторію Миколи Юрійовича Сивого до людей. Він, звичайно ж, дуже зайнята людина, бо утримувати таке велике господарство — це постійна рутинна робота. Але він знаходить час для кожного відпочивальника, аби вислухати його проблеми, відгуки про обслуговування в санаторії, побажання під час особистих і колективних зустрічей із ним. Головний лікар ще й може заспівати для нас, відпочивальників, гарну пісню чи романс, бо має чудовий голос. Мене підкупила така гостинність і відкритість персоналу, тож планую приїхати сюди ще цієї зими.
Щодо краєвидів, про які у своїх відгуках згадує чи не кожен відпочивальник, то частина їх справді первозданна, як, скажімо, сосновий ліс, а частина рукотворна — дендропарк площею 12,2 гектара, який має статус парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення. Збагатити дендропарк рідкісними породами санаторію дуже допомогла професор, завідуюча кафедрою заповідної справи при Мінекології України Олена Байрак. А ще в межах санаторію створено фітосад, де, за підрахунками науковця, є 120 видів лікарських рослин. Тішать око відпочивальників також вишневий, горобиновий, бузковий, калиновий та магнолієвий сади, а окремо висаджені виноградна, сакурова, гінкгова, кленова алеї манять прохолодою і затишком.
Відпочивальники не знають (і в цьому професіоналізм колективу), що над санаторієм ще донедавна висіли «чорні хмари» — його могла б спіткати доля сусіднього «Соснового бору», який ось уже кілька років не приймає людей на відпочинок і потихеньку приходить у запустіння. Наче мати бореться за своє дитя, так боровся колектив разом із головним лікарем М. Ю. Сивим за санаторій, який хотіли продати. На якийсь час за підтримки групи народних депутатів України продаж оздоровниці відклали, бо колектив, як орендар державного майна, не лише бережно до нього ставиться, а й вкладає в його оновлення, розвиток. Так, колектив вклав 7,9 мільйона гривень власних коштів на поліпшення державного майна (оздоровниці), тоді як державні капітальні інвестиції на його розвиток за 1994-2017 роки становили лише 907 тисяч гривень. Іще такий факт: за роки існування санаторію «Червона калина» державі сплачено 51,6 мільйона гривень податків -цих коштів цілком вистачило б для того, щоб придбати дві таких оздоровниці.
До речі, для головного лікаря «Червоної калини» Миколи Юрійовича Сивого (у минулому хірурга, який врятував більше тисячі життів) цей санаторій справді справа його життя. Адже він відстоював свого часу необхідність його будівництва у цій прекрасній місцині, був співавтором проекту, на стадії будівництва консультував із медико-технологічних й архітектурно-естетичних питань. Та й зараз зранку до пізнього вечора, часто навіть у вихідні, він на роботі, бо, як зізнався, любить санаторій так, як мати любить свою дитину. Тому присвятив перлині чимало своїх поезій і пісень. Оптиміст за вдачею, Микола Юрійович вірить у прекрасне майбутнє перлини Полісся і робить разом із колективом все можливе, щоб так і було.
Олександра ЮРКОВА.
Фото надані Людмилою ГЛІНЧУК.
Рівне.
