Саме стільки побутових і твердих відходів було спродуковано на Хмельниччині протягом року. Загалом за цей час в області утворилося 1,3 мільйона тонн сміття. Причому темпи його «виробництва» зростають дуже швидко — порівняно з попереднім роком обсяги збільшилися на третину. Хоча переважно це відходи ІV класу небезпеки і лише 0,2 відсотка — І—ІІІ класів небезпеки, проте серйозну загрозу становить не так якість сміття, як його маса, котра давно перевищила критичну на більшості міських та селищних полігонів. У розрахунку на один квадратний кілометр лише за рік було вивезено по 63 тонни.


Дещо з цього все-таки вдається утилізовувати: 450 тисяч тонн переробили, і це означає, що вони не поповнили полігони. Але це — лише третина від того, що залягло там. Як стверджує статистика, у спеціально відведених місцях чи об’єктах накопичилося понад 8,5 мільйона тонн відходів. Скільки поза ними — сказати важко.

 


Звалища давно пережили свій вік


Сміття не просто дошкуляє, воно стає агресивним і небезпечним. Але впоратися з ним на місцях не можуть. Те, що воно не вибухає, не труїть, не загоряється і не завалює людей — просто питання часу. Адже це може статись будь-де і будь-коли. Полігони твердих побутових відходів збільшуються і нагадують міни сповільненої дії. Державна екологічна інспекція в області на початку червня перевірила звалище Нетішина. Інспектори з’ясували, що відповідно до початкових термінів експлуатації його вже понад десять років тому мали закрити. Але воно діє, і там накопичено понад 267 тисяч тонн відходів, що майже вдвічі більше від проектної потужності. І це — типовий приклад.


Та найбільшу екологічну загрозу становить полігон твердих побутових відходів обласного центру. Держекоінспекція ще дев’ять років тому тимчасово заборонила господарську діяльність хмельницького комунального підприємства «Спецкомунтранс» з експлуатації звалища. Але через рік Господарським судом Хмельницької області було ухвалено рішення про визнання протиправним та скасування рішення про таку заборону. Хоч як парадоксально, але Феміда стала на захист гір бруду і відходів, що розростаються поряд із містом.


Після того історія з року в рік повторюється: Держекоінспекція перевіряє полігон, притягує до адміністративної відповідальності керівників, вносить приписи щодо усунення виявлених порушень... Але за всього бажання керівники комунальних служб, які першими потрапляють під роздачу покарань і попереджень, не в змозі щось змінити кардинально. Все залишається, як і було. Окрім, звісно, самого полігона, котрий дедалі більше розростається. І тепер уже багато хто говорить про екологічну катастрофу та грибовицький синдром.


Щоб відвести їх від міста, екоінспекція звернулася з відкритим листом до хмельницького міського голови, в якому просила закрити звалище та розпочати будівництво сміттєпереробного заводу.


Такий лист направили і до нетішинського міського голови щодо тамтешнього сміттєзвалища. Але що далі?


Де є вигода — є й інвестори


Єдине, що наразі зацікавило на смітниках інвесторів, — це звалищний газ. Свої проекти з його видобутку вони запропонували в Хмельницькому і Кам’янці-Подільському. В обласному центрі вже навіть визначилися з компанією, яка це робитиме. І вона пообіцяла до кінця року втілити свій проект у життя. У смітті зроблять свердловини, звідки і добуватимуть паливо, використовуючи спеціальну апаратуру.


Якщо газ продаватимуть, він приноситиме зиск видобувній компанії. Але від цього сам полігон не зменшиться, і місто продовжуватиме його використовувати. Єдина втіха — вірогідність загоряння сміття, а це вже траплялося неодноразово, значно зменшиться.


Щоправда, Хмельницький усе-таки матиме зиск від такого видобутку. Компанія обіцяє щомісяця перераховувати в місцевий бюджет майже 200 тисяч гривень. Ці кошти хочуть направити на рекультивацію та укріплення схилів полігона. І це вже краще, ніж нічого. Але ще дуже далеко до реального розв’язання проблеми.


Чужого не треба, бо свого забагато


Про проблему відходів постійно нагадує не тільки своє сміття, а й чуже, насамперед, львівське. Якщо окремі місцеві керманичі і наважуються виявити певну готовність за певну плату виручити сусідів, то громади активно протестують проти цього.


Чималого розголосу набула сміттєва епопея у Старокостянтинові. З весни там тривало протистояння між міською владою та громадськими активістами. Одні уклали договір на прийом львівського сміття, за умовами якого щоденно місто мало залишати в себе 50 тонн. До кінця дії договору, тобто до наступного літа, мали б завезти 20 тисяч тонн. На цьому влада сподівалася заробити, щоб розв’язати свої «сміттєві» проблеми.


Але це обурило містян, які не захотіли бачити поруч чужий непотріб. Наполягають, що існує акт екологічної інспекції, в якому зазначено, що старокостянтинівське звалище і без того перевантажене і мало би припинити свою роботу ще торік.


На початку червня депутати Старокостянтинівської міськради проголосували за розірвання чотиристороннього договору на ввезення львівського сміття. А один із мешканців міста подав позов до місцевого суду щодо визнання недійсним відповідного договору. Мотивував це тим, що він порушує його права на безпечне для життя та здоров’я довкілля.


Та Старокостянтинівський районний суд відмовив у відкритті провадження, оскільки позов не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, а підсудний Господарському суду...


Ще один вибух громадського незадоволення стався у Старій Ушиці, де люди були стурбовані тим, що місцева влада начебто погодилася прийняти чуже сміття. Спростовувати ці чутки довелося керівництву обласного управління житлово-комунального господарства. Як повідомив заступник начальника управління Григорій Ващук, такий дозвіл ні в письмовій, ні в усній формі ніхто не давав.


Одне слово, тема виявилася дуже болючою для суспільства. Але, на жаль, для місцевої влади надто складною для вирішення. 


Уявити, як тонна сміття падає на плечі кожного з нас, просто неможливо. Всі розуміють, що при цьому настане миттєва смерть. Але це факт, засвідчений статистикою. І кожна така тонна все-таки падає. Тільки трохи поодаль від наших домів. Відвертати погляд чи затуляти носа стає дедалі важче. Вже мало тільки спостерігати за тим, чим закінчиться львівський скандал, і мовчки споглядати, як ширяться власні полігони побутових відходів.

Проблему треба розв’язувати кардинально. І не тільки на місцевому рівні. Очевидно, настав той час, коли своє вирішальне слово має сказати й уряд.

Хмельницька область.


Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.