Дискусія на цю тему триває у всьому світі вже дуже давно. Нещодавно до Верховної Ради подано законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів України (№ 6747), який надає лікарю право відмовити зробити аборт з релігійних міркувань. Автори законопроекту — 15 народних депутатів України з різних фракцій — самі визнають, що аборт — «це дискусійне питання». У суспільстві законодавча ініціатива спричинить ще суперечливішу дискусію.
Депутати пропонують внести зміни до Цивільного кодексу України і до «Основ законодавства України про охорону здоров’я», згідно з якими медпрацівник матиме право на відмову від призначення або участі в проведенні операції штучного переривання вагітності зі світоглядних або релігійних переконань. Однак за певних вимог: лікар повинен буде повідомити про свою відмову пацієнтці в якомога коротший строк, надати всю необхідну інформацію про операцію та її наслідки, направити жінку до іншого лікаря чи лікарні, де аборт зроблять. Це не стосуватиметься випадків невідкладної медичної допомоги, коли не переривання вагітності загрожує життю жінки.
Автори законопроекту посилаються на Декларацію відносно медичного аборту, ухвалену Всесвітньою медичною асамблеєю ще 1970 року (зі змінами 1983 року), та резолюцію ПАРЄ №1763 «Право на заперечення з міркувань совісті при наданні легальної медичної допомоги», у якій зазначено, що «жодна особа, лікарня чи установа не повинні бути примушені, притягнені до відповідальності чи дискриміновані у будь-якій формі за відмову від виконання, надання допомоги у здійсненні чи проведенні аборту».
«У будь-якому демократичному суспільстві завжди має бути дотримано баланс інтересів: з одного боку, має захищатись право людини (жінки) на здоров’я, доступ та отримання медичної допомоги, а з другого, мають бути виписані гарантії прав лікарів та права людини на свободу думки, совісті та віросповідання», — сказано в пояснювальній записці до законопроекту.
«Зрештою, демократія — це захист прав усіх, в тому числі й лікарів», — зауважив співавтор законопроекту Олександр Бригинець.
Водночас його колега по фракції Блоку Петра Порошенка Ірина Суслова на своїй сторінці у Фейсбуці звернулася до розробників законопроекту з кількома запитаннями. «По-перше, де визначення понять? Що таке ці самі «світоглядні чи релігійні переконання» і як їх можна буде трактувати? — зазначила депутат. — По-друге, що таке «якомога коротший строк», за який лікар має повідомити жінку про наявність таких переконань? Чи не стане цей строк таким, що після повідомлення перервати вагітність буде вже неможливо? По-третє, чому лікар після своєї відмови лише повідомляє «про медичного працівника чи заклад охорони здоров’я, де вона може отримати відповідні медичні послуги»? Чи не логічніше було б прописати прямий обов’язок лікарні забезпечити надання послуги лікарем, який не має світоглядних обмежень на здійснення абортів?»
При цьому парламентарій наголосила, що не виступає за аборти. «Я розумію людей, які дуже негативно налаштовані до абортивних практик, — додала І. Суслова. — Вважаю, що держава мусить робити все можливе, щоб кількість абортів зменшувалась. Але це не означає, що вона має діяти «як слон у посудній лавці» шляхом прямих заборон. Найефективніший метод для боротьби з абортами — це стимулювання народжуваності з одночасним підвищенням якості життя усіх громадян. Але це копітка й довга робота й на цьому не заробиш політичних бонусів».
Це вже не перша подібна законодавча ініціатива. Наприкінці березня народний депутат від фракції Блоку Петра Порошенка Дмитро Голубов вніс до Верховної Ради законопроект, який забороняє аборт за бажанням жінки (№ 6239), окрім випадків за екстреними медичними показниками. «В Україні, на жаль, продовжує реєструватися від’ємний показник природного приросту населення, і однією з головних причин такого стану речей є аборти, — стверджує депутат у пояснювальній записці. — Аборт підриває основи держави (виникає демографічна проблема) і сім’ї (психічне здоров’я жінки надломлюється, моральна єдність подружжя послаблюється, сімейна гармонія порушується)».
