ПАТ «Укрнафта» продовжує тривалу боротьбу за право продовжувати... добувати нафту й газ і при цьому сплачувати податки та інші відрахування до бюджету, залишаючись водночас головним працедавцем багатьох містечок Сумської, Полтавської та Івано-Франківської областей.

Хоч як це парадоксально, але контрольована державою компанія (50 відсотків плюс 1 акція належить НАК «Нафтогаз України») вже не перший місяць стоїть на порозі скорочення видобутку вуглеводнів і економічної кризи через діяльність (а часом і бездіяльність) саме державних органів. Це при тому, що представники вищих щаблів влади не втомлюються заявляти про необхідність нарощення власного видобутку нафти й газу, що в період російської агресії набуває подвійної актуальності. Втім, останнім часом в «Укрнафті» побачили перші ознаки того, що влада все ж зверне увагу на проблеми провідної нафтодобувної компанії. Принаймні на ті, які вона їй сама ж і створює.
Так, 14 липня ситуацію навколо «Укрнафти» обговорювали на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. «Голос України» не раз писав про вкрай несприятливу ситуацію, у яку ставить «Укрнафту» Державна служба геології та надр, незаконно не продовжуючи спецдозволи на видобування. Цього року спливає термін дії 9 ліцензій, що становлять близько 20 процентів щорічного видобутку нафти і конденсату. Наступного року, якщо не продовжать дії спецдозволів, компанія втратить 50 процентів свого видобутку. Небажання продовжувати спецдозволи на видобування Служба пояснює податковим боргом, який накопичився у компанії у попередні роки. Нині податкові, рентні та інші відрахування постійно сплачуються. «Укрнафта» вже у двох судових інстанціях довела, що податковий борг не може бути підставою для непродовження ліцензії. Судові рішення набули чинності, але державні органи на це не зважають.
Цікаво, що правоту компанії підтвердив і Кабінет Міністрів. На Урядовому порталі днями було офіційно опубліковано зміни до постанови КМУ №615 від 30.05.2011 р., які встановлюють порядок видачі спецдозволів на користування надрами. З постанови вилучено якраз той пункт, проти якого виступала «Укрнафта», а саме — про можливість відмови у продовженні спецдозволу через наявність у надрокористувача податкового боргу. Тобто, і суди, і Кабінет Міністрів підтвердили, що наявність податкового боргу не є підставою для відмови у ліцензії.
«Укрнафта» оцінює рішення КМУ як безумовно позитивне, хоча змушена констатувати, що затримка з його прийняттям та публікацією призвела до вимушеної зупинки видобутку вуглеводнів, втрати обсягів виробництва та податкових надходжень, а також припинення постачання газу до низки населених пунктів Сумщини. Повідомлення про рішення КМУ внести відповідні зміни до Порядку надання спецдозволів з’явилося на порталі уряду ще 22 червня, проте текст постанови №518 було оприлюднено лише 19 липня. Через не-продовження спецдозволів 27 червня компанія була змушена припинити видобуток на Анастасівському, Артюхівському, Рибальському, Коржівському родовищах, 9 червня — на Південно-Панасівському та 31 березня — на Заводівському.
Компанія вважає, що опубліковані зміни до постанови №615 відкривають шлях до продовження усіх 9 спецдозволів, відновлення видобутку нафти та газу і відновлення газопостачання до 8 населених пунктів у Сумській області.
Здавалося б, конфлікт між «Держгеонадра» та «Укрнафтою» наближається до завершення, але чи можна казати гоп, поки не перескочиш? Поки що ліцензії не продовжено, держава і компанія щодня рахують збитки у невидобутих нафті й газі, не сплачуються рента, податки, розпочато консервацію свердловин.
Підливає масла у вогонь і той факт, що Кабмін ухвалив й іншу постанову (№519 від 4 липня 2017 року), якою знову вводить заборону на продовження ліцензій, якщо є борг за рентними платежами, і дозволяє продовжувати їх лише на рік і лише у місцях, де від цього залежить газопостачання для населення. Проте цей механізм не вирішує проблему з продовженням спецдозволів «Укрнафти» й не влаштовує ані населення (адже постанову завжди можна скасувати), ані компанію, бо, по суті, хоча й іншими словами, повторює ті положення, що вже визнані незаконними судом.
Окремо варто підкреслити, що й у самій компанії прагнуть фінансового оздоровлення, для чого потрібно передусім сплатити податковий борг, накопичений у минулі роки — за даними ДФС, мова про 13,2 мільярда гривень. Нове правління компанії уже вдруге готує пропозиції стосовно того, як можна погасити заборгованість. Цього разу «Укр-нафта» пропонує здійснити це через план досудової санації. Проект передбачає погашення податкового боргу впродовж трьох років за рахунок поточних грошових надходжень; списання штрафних санкцій та пені, нарахованих на суму такого боргу, й окреме погашення поточних податкових зобов’язань. Утім, цей план й досі блукає чиновницькими коридорами. На засіданні Комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки цю проблему порушували як одну з пріоритетних, але її вирішення залежить не від волі народних депутатів, а від злагодженої роботи урядовців, і передусім чиновників із Мінфіну та Державної фіскальної служби.
Й третя не менш важлива проблема, що стоїть перед нафтовиками, — це продаж видобутої продукції. Зокрема, йдеться про біржові аукціони — єдиний спосіб, у який «Укрнафті» дозволено реалізовувати власну нафту та конденсат. Сьогодні умови їх проведення і, що найважливіше, ціну на нафту визначає держава. Хоч як дивно, але механізм ціноутворення сконструйований у такий спосіб, що нафтодобувні компанії програють найбільше, а нафтопереробні мають можливість купити товар за вигіднішою пропозицією.
Наприклад, за правилами аукціону, ціна тонни нафти — це, по суті, середнє арифметичне ринкових цін на нафту марки Urals за останні два тижні. Проте навіть не втаємничені в цей ринок знають, що ціни на нафту весь час коливаються — то піднімаються, то знижуються. Тож переробникам, коли вартість бареля поповзе вверх, вигідніше купувати українську сировину. Бо тоді на світовому ринку нафта коштуватиме дорожче, ніж на вітчизняному, де ціна формується з урахуванням найнижчих показників. І навпаки, коли в світі нафта дешевшає, то вигідніше чорне золото купити за кордоном, ніж дорожче в себе вдома. Ситуацію ускладнює і той факт, що в країні працює лише один нафтопереробний завод — у Кременчузі, а отже, як єдиний переробник він має змогу диктувати умови іншим учасникам ринку. До речі, самі нафтовики не можуть виходити на зовнішній ринок, а іноземні покупці не мають можливості купувати сиру нафту в Україні. Й це теж одна з пропозицій «Укрнафти», яку вона направила уряду з метою покращити умови проведення біржових аукціонів.
Хоча фактичних рішень, котрі свідчили би про те, що держава зацікавлена в збереженні провідної нафтодобувної компанії країни, ще немає, проте в «Укрнафті» з оптимізмом ставляться до уваги до проблем компанії певних урядовців та парламентаріїв, що з’явилася останнім часом, і сподіваються, що вона таки виллється у конкретні рішення — продовження ліцензій на видобування, зміни правил проведення біржових аукціонів та схвалення плану фінансового оздоровлення.

Маргарита СОКОЛОВСЬКА.