Нещодавно на Тернопільщині відбувся форум «Децентралізація — основа формування ефективної системи управління та місцевого розвитку». Як повідомляє сайт decentralіzatіon.gov.ua, його учасники з особливою увагою і цікавістю слухали виступ почесного французького префекта, професора Інституту політичних досліджень Екс-ан-Прованс (Іnstіtut d’Etudes Polіtіques) Жана Фабра (на знімку).
Він доволі відверто розповів про плюси та мінуси інституту префектів на його батьківщині. За його словами, префекти з’явилися під час Великої французької революції у 1789 році, коли країну було поділено на 95 округів. На чолі кожного округу стояв префект, котрий мав практично необмежену владу. Проте у 1982 році були ухвалені ґрунтовні зміни до Конституції, після чого розпочалася масштабна реформа децентралізації влади. Відтоді префекти стали лише контролерами за дотриманням органами місцевого самоврядування законності.
— Децентралізована країна живе за допомогою самоуправління, але за ним має вестися жорсткий контроль, — зазначив Жан Фабр. — Про це прямо говорить 72-га стаття французької Конституції: «В адміністративно-територіальних утвореннях Республіки на посадову особу держави, що представляє уряд, покладається забезпечення національних інтересів, адміністративного контролю та дотримання законності». Такими представниками на місцевому рівні є префекти.
Жан Фабр розповів, що у Франції префекти контролюють лише найважливіші рішення місцевого самоврядування, зокрема ті, що стосуються сфери послуг, будівництва, громадських закупівель, бюджету, правоохоронної сфери тощо. Контролю підлягають також рішення місцевих громад щодо виділення на будь-які цілі понад 10 тис. євро.
— Рішення, яке ухвалює орган місцевого самоврядування, передається до префектури, і тільки після цього воно набирає чинності, — сказав Жан Фабр. — Префект перевіряє відповідність цього рішення законодавству, і якщо вважає, що такої відповідності немає, він шле листа з пропозиціями внести до рішення певні зміни або взагалі відкликати його. Якщо протягом двох місяців орган місцевого самоврядування не вносить поправок до цього рішення, префект може звернутися до суду. Але робить це вкрай рідко, бо префектура є не каральним, а насамперед дорадчим органом. Тому з п’яти мільйонів щорічних випадків, коли, на думку префектів, органи місцевого самоврядування порушують закони Франції, у суді розглядаються заледве 50 тисяч, тобто десь 0,1 процента. Щоправда, 80 відсотків судових процесів виграють саме префекти. Якщо префект програє суд, для нього це є величезною ганьбою та особистою драмою. Адже він представляє державу і не має права на помилку.
Професор Жан Фабр також зауважив, що у Франції є політичні партії, які вважають роботу префектів непотрібною, адже факти невідповідності рішень органів місцевого самоврядування законодавству першими зазвичай оприлюднюють не префекти, а преса. Проте професор переконаний, що префектів можна порівняти з відеокамерами на дорогах, які фіксують порушення правил дорожнього руху — одне з тисячі.
— Але, якщо забрати такі відеокамери, кількість порушень зросте у десятки разів. Тому якби у нас не було префектів, Франції настав би кінець, — наголосив Жан Фабр.
Він також зазначив, що для того, аби забезпечити неупередженість рішень префектів і зменшити можливий негативний вплив на них з боку органів місцевого самоврядування, кожні чотири роки контролерів за дотриманням законності переводять до інших регіонів країни.
Тернопільська область.
Фото з сайту decentralіzatіon.gov.ua
