На Вінниччині завершили збирання гороху — цьогоріч в області він займав у 2,5 разу більшу площу, ніж торік. Чим спричинено розширення посівів цієї культури?
На майже 26 тисячах гектарів загального клину горох дав непоганий урожай — на круг вийшло по 35 центнерів. Торік результат був ще кращий — 36 центнерів. Хоча у 2015-му і раніше намолоти істотно відрізнялися — на 10—15 центнерів менше від нинішнього врожаю. Завдяки чому горох почав родити краще?
— Горох підняли з колін і він віддячив гарним урожаєм, — каже досвідчений аграрій, заступник голови Ямпільської районної ради Вінницької області Олександр Савчинський. — Що маю на увазі? Заміну сортів. Пригадуєте, який мали вигляд раніше поля з посівами гороху? Рослини лежали на землі. Стебла були дуже нестійкі. Підняти їх було непросто. Збирали роздільним методом: спочатку клали у валки, потім — обмолочували. Втрат насіння допускали більше, ніж під час збирання будь-якої іншої культури. Через це горох всіх так стомив, що агрономи відмовлялися його вирощувати.
За словами співрозмовника, ситуація змінилася кардинально, коли «лежачі» сорти замінили на «стоячі».
— Це не я вигадав фразу «стоячий» сорт, — продовжує Олександр Савчинський. — Так агрономи їх називають. Здебільшого це сорти зарубіжної селекції. У них стебла міцні, рослини не вклякають на коліна. Це дає можливість збирати врожай прямим комбайнуванням, не класти у валки. Вдається уникнути значних втрат.
Ще одна причина повернення до цієї культури — непогана врожайність.
— У нашому районі під горох відвели площу в півтори тисячі гектарів, — веде далі Олександр Савчинський. — Це менше, ніж було раніше, але все одно більше, якщо порівнювати з 2016-м. Тенденція до розширення площ намітилася протягом декількох останніх років. Горох ми вже обмолотили. На круг вийшло по 33 центнери. Вищий показник у господарствах сіл Буша та Пороги — по 40 центнерів, у Дзигівці та Клембівці — по 37 центнерів.
«Перепросили» горох насамперед тому, що на нього гарна ціна. Нині за тонну пропонують 10—11 тисяч гривень.
— Щоправда, затрати на вирощування теж чималі, — уточнює Олександр Савчинський. — На обробіток ґрунту, придбання насіння, сівбу й догляд за рослинами, збирання врожаю треба затратити приблизно 7,5 тисячі гривень на гектар.
— Кращого попередника під озимі, ніж горох, годі шукати, — пояснює головний агроном сільгосппідприємства «Ольгопільське» Чечельницького району Іван Діхтяр. — Це одна з переваг бобової культури над іншими.
У Чечельницькому районі п’ять років (!) не вирощували горох. СТОВ «Ольгопільське» після тривалої перерви першим засіяло нинішньої весни площу в 12 гектарів. Першим і єдиним! Жодне інше з 23 агропідприємств району не відновило вирощування цієї бобової культури. Іван Діхтяр зазначає, що їхнє господарство насіннєве. Сіяли супереліту — для подальшого розмноження. Навесні встигли кинути насіння у вологий ґрунт. Дали вдосталь поживи...
— Усе зробили згідно з технологією, але кліматичні умови завадили отримати високий урожай, — пояснює співрозмовник.
Каже, зібрали по 35 центнерів. Сподівалися на кращий результат, але... Незважаючи на це, у наступному році збільшать площу під горохом.
Віктор СКРИПНИК.
Вінницька область.
ДО РЕЧІ
Середня врожайність гороху на Вінниччині протягом п’яти останніх років: 2012-го — 26,6 ц/га; 2013-го — 21,4; 2015-го — 22,5; 2016-го — 36; 2017-го — 35 ц/га. Найбільші площі гороху в Погребищенському районі — майже три тисячі гектарів. Найменші в Чечельницькому — 12 гектарів.
