Для більшої ефективності реалізації програми лікування за кордоном, Україна має укласти договори із урядами інших країн для визначення переліку клінік, де мають лікуватись наші громадяни. Нині жодного контролю не існує. Таку точку зору висловила народний депутат Ірина Сисоєнко («Самопоміч»).


«Якщо держава витрачає мільйони гривень, сплачуючи в клініки різних держав, то маємо бути впевнені в тому, що закордонна клініка, в яку їде пацієнт, дасть найкращий результат на одужання. Уряд України має контролювати остаточний результат та пересвідчуватись, в якому стані хворі повертаються додому і чи повертаються взагалі. Кабмін має захищати права та інтереси громадян держави шляхом договорів із міністерствами охорони здоров’я інших країн, куди їдуть наші пацієнти», — цитує слова політика прес-служба партії.


І. Сисоєнко нагадала, що днями розпочала роботу комісія МОЗ стосовно лікування українських громадян за кордоном — фахівці перевіряють дані пацієнтів, що включені в чергу, аби видавати їм інформаційні (гарантійні) листи.


«Однак для того, аби пацієнти отримали кошти, Міністерство фінансів повинно якнайшвидше передати в МОЗ погодження паспорта бюджетної програми — лише тоді 186 мільйонів гривень будуть розподілені між пацієнтами, які потребують термінового лікування у закордонних клініках», — наголошує обраниця.


Народний депутат зазначає, що від початку 2017 року на програму лікування за кордоном було виділено майже 203,9 мільйона гривень, які давно вже використані. Додаткові 186 мільйонів гривень передбачили для хворих під час голосування за зміни до бюджету в липні. «На жаль, не була врахована моя поправка про виділення 300 мільйонів гривень саме на дофінансування програми лікування за кордоном. Нині очевидно, що 186 мільйонів гривень так і не покриють потребу в лікуванні всіх 119 осіб, що є в черзі. А кількість звернень на включення в чергу буде збільшуватись щотижня», — наголошує Ірина Сисоєнко.


За таких умов, переконана вона, маємо формувати умови для проведення трансплантації можливостями української медицини (для цього необхідна державна програма, яку має нарешті затвердити уряд), адже більшість пацієнтів програми лікування за кордоном якраз виїжджають до Білорусі, Індії на трансплантацію. «Маємо нарешті це робити в Україні й рятувати не одиниці людей, а десятки та сотні», — констатувала вона.