Основними потребами внутрішньо переміщених осіб в Україні залишаються житло і робота, а однією з головних проблем — отримання документів та соціальних виплат. Про це йшлося під час брифінгу, присвяченого оприлюдненню звіту про потреби біженців, шукачів притулку та переселенців в Україні, підготовленого Агентством ООН у справах біженців. Документ складено за підсумками 167 обговорень у фокус-групах, проведених із початку року в усіх регіонах країни.
«Ми чуємо, що в середньому щотижня 40—60 домівок руйнуються в результаті обстрілів. Люди продовжують страждати. Вони хочуть мати якісь соціальні помешкання, які будуть досить безпечними, вийти з цієї ситуації і стати на ноги», — зазначила заступник голови Агентства в Україні Ноель Калхун.
За офіційною статистикою, показник безробіття серед переселенців повільно, але зменшується. Разом із тим люди скаржилися на складну процедуру отримання соціальних виплат. «Перевірки внутрішньо переміщених осіб (ВПО) проводяться протягом останніх півтора року. Ці перевірки пов’язані з візитами додому, і це дуже багато коштує для уряду України. Поки людей перевіряють, припиняють надання послуг чи допомоги. Люди мають сидіти вдома і чекати на ці перевірки. Вони не можуть іти на роботу чи до магазинів. Почуваються, наче в пастці», — додала представник міжнародної гуманітарної місії.
Перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Юсуф Куркчі визнав: проблеми є, але розв’язати їх одночасно неможливо. Зокрема, відомство вважає за потрібне вдосконалити процес верифікації, щоб це не було проблемою для громадян. «Проблема житла для внутрішньо переміщених осіб є однією з найдорожчих для держави. Вартість зашкалює: йдеться про 20—40 мільярдів доларів, які неможливо одночасно знайти». Держава сьогодні не має програми із забезпечення житлом переселенців. Існують лише пілотні проекти в регіонах, однак скільки сімей скористалися такою можливістю і отримали житло, перший заступник міністра не зміг повідомити.
Проблемами ВПО переймаються одразу кілька відомств, і часто — без координації та ентузіазму. Переселенці кажуть про адміністративні й регулятивні перешкоди, а також брак політичної волі, узгодженості дій та розуміння з боку державних органів влади. «У багатьох чиновників завдання — не знайти механізм рішення, а знайти механізм, щоб перекласти це завдання на когось іншого», — охарактеризував ситуацію Юсуф Куркчі.
Представники ООН вважають за потрібне прийняти комплексну стратегію довгострокових рішень для внутрішньо переміщених осіб, щоб зняти невизначеність щодо їхнього майбутнього.
У звіті йдеться також про потреби біженців і шукачів притулку в Україні. І хоча зовнішня міграція не дуже велика порівняно з внутрішньою, ці люди мають часто більше проблем із оформленням документів та дозволів. Слово «довідка» добре вивчили навіть ті іноземці, які не розмовляють українською чи російською.
«Довідка, яку видають шукачам притулку, — це просто папірець, який дозволяє перебувати на території України, але не дає жодних прав. За довідкою неможливо отримати ідентифікаційний код, купити залізничний квиток, влаштуватися на роботу. Держава заганяє цих людей на нелегальний ринок праці», — підкреслила голова правління БФ «Рокада» Наталія Гуржій.
Ліна КУЩ.
