2017 рік став урожайним на ювілейні дати, знакові для історії нашої країни. Значна їх кількість пов’язана із державотворчими процесами в Україні, спричиненими революцією 1917—1921 рр. Важливе місце серед них посідає створення першого українського уряду — Генерального Секретаріату Української Центральної Ради, 100-ліття якого відзначали у червні.
Сторінка із закордонного паспорта державного діяча УНР Володимира Кушніра (із фондів ЦДАГО України).
До цієї події, продовжуючи цьогорічне започаткування — віртуальний інформаційний проект «До 100-річчя Української революції», Центральний державний архів громадських об’єднань України на своєму офіційному веб-сайті презентував другу частину виставки оцифрованих документів «Українська революція в особах». До уваги широкого загалу представлені документи громадсько-політичних, державних та військових діячів того періоду: Сергія Дельвіга, Дмитра Донцова, Дмитра Дорошенка, Сергія Єфремова, Миколи Капустянського, Юрія Колларда, Євгена Коновальця, Василя Короліва-Старого, Овксентія Корчак-Чепурківського, Федора Крижанівського, Володимира Кушніра, Володимира Леонтовича, В’ячеслава Липинського, Андрія Лівицького, Олександра Лотоцького. Серед документів, що в переважній більшості оприлюднені вперше, — листи, телеграми, особисті документи, автобіографії, творчі матеріали, протоколи партійних засідань, стенограми нарад, документи з архівних кримінальних справ. Вони висвітлюють сторінки біографії і відомих, і менш знаних персоналій доби національно-визвольних змагань. Серед останніх, зокрема, Овксентій Васильович Корчак-Чепурківський (1857—1947), який протягом грудня 1918 р. — лютого 1919 р. обіймав посаду міністра народного здоров’я і опікування уряду Директорії УНР. Як лікар-практик і вчений — представник земської санітарної медицини, академік О. Корчак-Чепурківський обґрунтував оптимальну основу санітарно-профілактичної служби в структурі земської медицини. Він розробив першу в Україні номенклатуру хвороб, що стала провісником сучасної міжнародної класифікації хвороб. Застосовані та розвинені ним методи медико-топографічного та історичного розгляду питань громадської медицини у взаємозв’язку з динамікою здоров’я населення сприяли удосконаленню соціально-гігієнічного аналізу.
Видатний науковець, ім’я якого було знаним і за кордоном, у 20-ті рр. ХХ століття зазнав переслідувань з боку радянської влади. В ніч на 17 серпня 1922 р. академік був заарештований за підозрою в антирадянській діяльності. У висновку по слідчій справі О. Корчак-Чепурківського, зокрема, йдеться: «Від моменту Жовтневого перевороту и до теперішнього часу він не тільки не змирився з існуючою у Росії протягом п’яти років робітничо-селянською владою, а й ні на один момент не припиняв своєї антирадянської діяльності, причому в моменти зовнішніх ускладнень для РРФСР він свою контрреволюційну діяльність посилював». Вироком по справі стало примусове виселення О. Корчак-Чепурківського за межі радянської держави терміном на 3 роки.
Набагато трагічніше склалася доля Федора Івановича Крижанівського (1878—1938) — одного із фундаторів Української Центральної Ради, заступника Голови УЦР, члена Комітету УЦР. Протягом 1919—1921 рр. він обіймав посаду заступника голови правління Українського народного кооперативного банку. В радянський час був звинувачений у приналежності до українського націоналістичного підпілля і проведенні контрреволюційної роботи.
Вперше підданий арешту органами ДПУ в 1931 р., Ф. Крижанівський дістав покарання у вигляді заборони на проживання у 12 населених пунктах країни. Вдруге заарештований в пік «великого терору» у лютому 1938 р. за тим же звинуваченням. Після нетривалого «слідства», вже на початку квітня, був засуджений до розстрілу. Вирок виконано того ж місяця.
Ще однією жертвою радянської тоталітарної системи став Сергій Олександрович Єфремов (1876—1939) — один із творців Української Центральної Ради. Він увійшов в історію як борець за українську державність. У 1917 р. Український Національний Конгрес обрав його заступником Голови Центральної Ради. В червні того ж року, коли Центральна Рада обрала Генеральний Секретаріат як уряд України, Сергій Олександрович очолив секретаріат із міжнаціональних справ. Це було визнанням його багаторічної діяльності як політика. Разом з В. Винниченком С. Єфремов керував делегацією до Петербурга, яка вручила Тимчасовому уряду «Декларацію Української Центральної Ради» із вимогою визнання національно-територіальної автономії українських земель. Не полишав С. Єфремов і партійної роботи, очоливши Українську партію соціалістів-федералістів (так у 1917 р. стали називати себе члени Товариства українських поступовців). У часи Директорії УНР відійшов від активної політичної діяльності та повернувся до наукової роботи: протягом 1919—1921 рр. С. Єфремов був позаштатним академіком Української академії наук, академіком кафедри історії українського письменства історико-філологічного відділу УАН, головою кафедри історії українського письменства Всеукраїнської академії наук. У 1922—1923 рр. очолював Постійну комісію із видання пам’яток новітнього українського письменства, комісію для складання біографічного словника діячів України. Протягом 1922—1928 рр. обіймав посаду віце-президента ВУАН, був член господарської управи і фактично керував повсякденною роботою академії. Наприкінці 20-х рр. С. Єфремов потрапив у лещата радянської репресивної машини: у 1928 р. його звільнено з усіх посад, а в липні 1929 р. заарештовано за сфабрикованим звинуваченням в організації антирадянської контрреволюційної «Спілки визволення України». У квітні 1930 р. його засуджено до смертної кари, яку замінено 10 роками ув’язнення, з якого С. Єфремов уже не повернувся — за три місяці до закінчення терміну покарання, 10 березня 1939 р., він помер в одному із таборів заслання.
Оприлюднені документи дають усім, хто цікавиться історією власної держави, поштовх до глибокого і всебічного вивчення подій Української революції 1917—1921 рр., повертають із забуття імена тих, хто був причетний до становлення Української державності. Ознайомитися з віртуальним інформаційним проектом можна, завітавши на офіційну веб-сторінку ЦДАГО України у мережі Інтернет за адресою: http://cdago.gov.ua у рубриці, що має назву «До 100-річчя Української революції».
Ірина ЖУРЖА, завідувачка сектору Центрального державного архіву громадських об’єднань України, кандидат історичних наук.
