Українські правозахисники звернулися з відкритим листом до Кабінету Міністрів, країн—членів Євросоюзу, США з вимогою врятувати Володимира Балуха (на знімку) — патріота, якого окупаційна влада Криму нещодавно засудила до трьох років й семи місяців колонії. Справжня причина кількарічних переслідувань чоловіка — синьо-жовтий прапор, який він уперто вивішував над своїм домогосподарством, а «силовики» під час обшуків його систематично зривали.
Історія протестів звичайного фермера із села Серебрянка Роздольненського району Криму Володимира Балуха розпочалася одразу після так званої «російської весни». У березні 2014 року він підняв державний прапор України на даху свого будинку. Представники окупаційної влади не раз погрожували активісту, вимагаючи його зняти. Після того, як численні погрози виявилися марними, а публічна позиція Володимира — незмінною, окупаційна влада розгорнула переслідування українця. 30 квітня 2015 року в будинку Володимира вперше відбувся незаконний обшук, впродовж якого «силовики» зняли державний прапор України. Після обшуку Володимир Балух знову його підняв, фіксує події Кримська правозахисна група.
Фото з сайту hromadske.ua
14 листопада 2015 року в господі активіста провели другий безпідставний обшук. Співробітники поліції знову вилучили синьо-жовтий прапор. До того ж, як підкреслюють правозахисники, у протоколах обох обшуків вилучення стягу не зафіксовано. Обставини проведених обшуків засвідчують, що справжньою метою силових структур було, власне, перешкоджання Володимирові Балуху висловлювати власну проукраїнську позицію. Під час другого обшуку активіст заявив про незаконність дій «поліції». Після цього його побили та доправили до районного відділу поліції. Того самого дня Володимир Балух був засуджений до адміністративного арешту на 10 діб за «непокору вимозі співробітника поліції». Допоки активіст відбував адміністративний арешт після побиття, проти нього лише за два дні порушили, розслідували та передали до суду нову кримінальну справу за «образу представника влади». 10 червня 2016 року Роздольненський районний суд визнав Володимира Балуха винним й засудив до покарання у формі 320 годин обов’язкових робіт. Так українець був двічі покараний за одну і ту саму дію — позбавлений волі на 10 діб та засуджений до примусових робіт. Активіст заявив, що не має наміру виконувати покарання у формі обов’язкових робіт. У подальшому обов’язкові роботи було замінено на 40 діб арешту.
По тому, як Володимир Балух відбув 10 діб арешту, він знову вивісив на даху свого будинку синьо-жовтий прапор, а 29 листопада 2016 року прикріпив на стіну свого будинку табличку «Вулиця Героїв Небесної Сотні 18». Після цього до нього прийшов так званий голова сільської ради із погрозами. А вже за кілька днів, 8 грудня 2016 року, співробітники ФСБ нагрянули з новим обшуком. Вони зняли прапор України та «знайшли» на даху будинку активіста патрони й динаміт. Правозахисники вважають, що патрони було підкинуто впродовж обшуку з метою фальсифікації кримінальної справи проти активіста. Цього ж дня Володимир Балух був позбавлений волі, а 4 серпня 2017 року йому винесли вирок — три роки й сім місяців колонії.
«Голос України» запитав у голови правління Кримської правозахисної групи Ольги Скрипник, як Київ може допомогти звільненню кримчанина?
«Для всіх політв’язнів у Криму, утім, і для Володимира Балуха, дуже потрібна підтримка України як держави. Бо Балух сидить саме за український прапор, за свою думку. Тож звернення і згадування цієї справи Президентом, міністром закордонних справ та іншими ключовими політичними фігурами України є дуже важливим», — вважає правозахисниця. За її словами, необхідно, аби стосовно усіх осіб, які причетні до переслідування Володимира Балуха, були відкриті кримінальні провадження, й вони потім були притягнуті до відповідальності.
«Крім того, важливо, щоб Україна була дуже активною й ініціювала створення спеціального міжнародного майданчика для вирішення проблем Криму, — переконана Ольга Скрипник. — Сьогодні маємо лише один майданчик — Мінський, що стосується лише Донбасу. Кримські проблеми поки так не вирішуються, тому схожий майданчик необхідно створити, щоб там шукати механізми обміну й звільнення політв’язнів. Цей міжнародний кримський майданчик має стосуватися не політичних, а саме гуманітарних питань. А саме — життя і здоров’я людей, які перебувають за ґратами».
До слова, створення такого майданчика справді на часі, адже сьогодні у Криму у в’язниці не лише Балух, а й десятки кримських татар, частина з яких вже отримала вироки, інші в СІЗО, а дехто, як, приміром, Ервін Ібрагімов, узагалі зник без вісти. Крім того, мова про учасників Євромайдану Андрія Коломійця й Олександра Костенка, яких у Криму засудили за... побиття співробітників «Беркуту» на Майдані Незалежності у Києві. Невідомою залишається доля кримських незалежних журналістів, зокрема, Миколи Семени. Показовою є історія засудження режисера Олега Сенцова. Й ці прізвища — лише та верхівка айсберга, що пробилася крізь інформаційну блокаду, у якій нині живе півострів.
Що ж до справи Володимира Балуха, то, за словами Ольги Скрипник, юристи Української Гельсінської спілки з прав людини вже подали до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) дві заяви: з приводу позбавлення волі, а також стосовно незаконних обшуків у його домі. Вони сподіваються, кримчанина вдасться врятувати через міжнародні правові механізми, хоча й тут можливі ускладнення. З одного боку, розгляд справи у Європейському суді може розтягнутися на роки. З другого — Росія вже ухвалила рішення, що дозволяють їй уникнути обов’язкового виконання рішень ЄСПЛ.
