ІВАНО-ФРАНКІВСЬК:
Не інакше як Сонечко називають прикарпатську дівчину Олю Лукань її друзі з Бердянського педагогічного університету, яких об’єднує волонтерська спільнота «Наші Атланти». Нещодавно Олю в її рідному селі Жураки Богородчанського району відвідали незвичайні гості. Співзасновник «атлантів» Степан Герилів привіз та вручив дівчині (на знімку) нагороду від імені першого командувача Військово-Морських сил України, віце-адмірала Бориса Кожина — медаль «Патріот України».
Олечка проходила своїми ніжками лише перший рочок, решту 28 вона прикута до інвалідного візка. Хвороба тяжка та невиліковна. Дівчина часто потрапляла до лікарні, де медики буквально рятували їй життя. Молитва, сповідь та улюблена справа підтримують та надихають дівчину на вчинки, якими може похвалитися далеко не кожен. Поспілкувавшись із місцевим священиком, дівчина захопилась вишиванням, бісером гаптує ікони (на знімку). А коли вибухнула війна, почала продавати їх через Інтернет та віддавати кошти на підтримку українських воїнів. У Фейсбуці заприятелювала з бердянськими волонтерами Наталею Іванченко та Анеттою Омельченко. Першою передала через них солдатський оберіг — вишиту ікону «Велика Надія», яка тепер у хлопців на передовій. Дівчина дуже хоче і вірить, що створений нею образ Матері Божої рятуватиме життя нашим захисникам, адже війна вже встигла зачепити її родину особисто. На фронті загинув її троюрідний брат Володя Байдюк з позивним «Морпех».
«Дівчина-сонечко», — так відгукується про Олю Наталя Іванченко. Каже, що вона особливий волонтер і також «воює, обстоює незалежність нашої прекрасної України, вишиваючи ікони. У кожній бісеринці частинка Олиної душі. А вона у неї — прекрасна! Вже багато разів ця сонячна дівчина допомагала «нашоатлантівцям» в закупівлі необхідних речей, які згодом відправлялися на передову». Пані Наталя переконана: мати ікону від Олі — «означає, що ви маєте сторінку літопису цієї жорстокої війни. А ще — добро, силу, надію та впевненість у перемозі». Про це мріє вишивальниця, нанизуючи намистинку за намистинкою, кожного дня і з великою любов’ю. Саме тому і клопотали «нашоатлантівці» перед вищим командуванням держави за особливу нагороду для особливої людини. Не забарилося. Пан Степан привіз її до прикарпатського села, заховавши між цукерками. А ще подарував Олечці ланцюжок зі знаковою підвіскою у вигляді сонечка. Гостей із Бердянська супроводжувала по Івано-Франківщині прикарпатська письменниця Марія Вайно. Вона розповідає про Олю, як про дивовижну дівчину, яка міцніше стоїть на своїй землі, бо «вища від багатьох».
До слова, бердянські друзі, окрім допомоги українській армії, видають друком і волонтерсько-фронтові хроніки «Наші атланти: вистояти і перемогти». Світ побачила вже третя книжка цієї трилогії. Є в ній сторінки, присвячені і нашій Олечці Лукань. Дівчині з непростою долею, але великим серцем, завдяки якій цей світ стає світлішим і чистішим також. Тож будь щасливою, наше сонечко.
Фото Марії Вайно та Олі Лукань з особистих сторінок у мережі Фейсбук.
