Події на городі нашої знайомої розгортались як у фільмі про монстрів-прибульців «Чужий». Причому, на контрасті: спочатку на полуничній грядці виткнулось ніжно-зелене стебло, схоже на флокси. Хай собі, подумала Людмила, восени їх пересаджу. Лише за місяць, коли скошувала листя полуниці, звернула увагу: ого, яка вигналась рослина! І не флокси це, а... ватник сирійський, підступний бур’ян!
Росли б так картопля та огірки
Ватника сирійського ви бачили не раз на узбіччях доріг уздовж трас: цупкі, рівні, під два метри, стебла, витісняють усе живе навколо. Листя сизувате, великі рожево-лілові суцвіття-зонтики (на знімку). До Сирії ватник сирійський насправді не має стосунку. Поширився він з Північної Америки, а загалом захопив уже всі континенти, є у 70 країнах.
Тож наша приятелька зрубала сапою непроханого поселенця й викинула, дуже порадівши, що ворога вчасно розпізнала.
Мороз по шкірі пішов наступної весни: на місці одної минулорічної рослинки вилізли кілька нових, захопивши метр землі в діаметрі. Викопала й висушила коріння. Але... знову полізли маленькі ватники.
Почала цікавитись, який гербіцид їх бере. Виявляється, у магазинах товарів для саду-городу ще навіть не всі продавці обізнані з цією рослиною-агресором. Порадили один гербіцид, в основі якого гліфосфат, наказали дозу давати подвійну і мазати листочки регулярно. Листочки прижухли. А що ж коріння? Обережно почала розкопувати, бо ж ламке на «колінцях», а з уламків виростають нові рослини. А корінню хоч би що: соковите й готове генерувати нащадків.
Копала Людмила, копала, оббираючи землю навколо коріння... і вирила яму в метр завглибшки, йдучи за найтовщим, як олівець, коренем. Але до його краю так і не добралася (на знімку). Того разу пішов дощ, тож залила траншею навколо кореня розчином гербіциду і відклала до наступного разу. Тоді, прокопавши ще сантиметрів 20, дійшла до розгалуження кореня. Один простежила до кінця. Ще один на глибині 130 см облишила й залила гербіцидом.
— Думаю, не скоро, але проросте, — зовсім не втішає доктор сільськогосподарських наук, заступник директора з наукової роботи Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції ННЦ «Інститут землеробства НААН» Олександр Демиденко. — Вертикальні корені ватника сирійського сягають двох метрів углиб! Їм жодна посуха не страшна, а на глибині 20—25 см він прокладає горизонтальні корені, усіяні бруньками. Копати й витягувати, копати і витягувати, — намалював невтішну перспективу старанній городниці.
Оце халепа. Росли б так у нас картопля, буряки, огірки!
Не чекати, поки зелений агресор висушить поля
Олександр Васильович уже п’ять років упритул вивчає ситуацію з ватником сирійським на Черкащині. Моніторинг показує, що зеленим паразитом уражені фактично всі райони. Є поля, заселені ватником на 40—50 відсотків! А ще не так давно його на Лівобережжі області зовсім не було... — Ареал його за ці роки збільшився в області відсотків на 30—40 й активно поширюється на північ, — відзначає науковець. Потім жартома та всерйоз додає: — Він хоче захопити столичну область та Ботанічний сад біля Верховної Ради...
Рослина-паразит завдає великих втрат: ґрунти навколо ватника ущільнюються, посилюється випаровування та поверхневе стікання води, змиваються дрібнозем та гумусові речовини. Оголення поверхні ґрунту сприяє подальшій інвазії ватника й інших небезпечних бур’янів.
Ватник знижує врожай подекуди на третину.
— Якщо ще рік-два буде така бездіяльність, то доведеться виводити поля з сівозміни під пар, щоб очистити саме від ватника, — прогнозує Олександр Демиденко.
Проте навряд чи орендарі на це підуть. Дешевше щороку гербіцидами пригнічувати ріст цього бур’яну. Виходить, зацікавлених у тому, щоб наші сільгоспугіддя не захопив ватник, немає? Орендареві байдуже, а власник паю — йому аби за користування землею справно платили, і побільше.
Олександр Демиденко, щоб привернути увагу до ватника сирійського, організував експедицію Інституту землеробства, обстеження полів, були надані висновки Державній фітосанітарній інспекції. Та рослина у нас досі не визнана карантинним бур’яном! Визнають, певно, тоді, коли паразит висушить усі поля.
— Ситуація з агресивним поширенням ватника виходить з-під контролю, — висловлює тривогу науковець. — Вважаю, що не потрібно чекати дій на рівні держави, а необхідно ухвалювати регіональну програму, обов’язкову для виконання господарствами усіх форм власності на землю. Таку, до речі, прийняли сусіди-полтавчани у Глобинському районі.
Це Олександру Демиденку, активному борцеві за чистоту наших полів, належить гірка іронічна фраза: «Побороти карантинну рослину амброзію полинолисту у нас зможе хіба що ватник сирійський».
Їстимемо з грунтів, залитих гербіцидом?
Ватник прийшов у Європу в XVІІ столітті як технічна культура. Його вирощували у ботанічних садах Петербурга для отримання каучуку, пізніше — у Київському ботанічному саду і в Білій Церкві. І навіть у нас, зокрема в Городищенському районі. Але каучук виходив низької якості. Фармакологи витягують з цієї рослини глікозиди, косметологи — ефірні олії. Є у ватнику фурфурол — речовина, яка широко використовується у виробництві пластмас, і асклепіадін — сильний інсектицид, який вберігає його від усіх шкідників. Стебла годяться на виготовлення мотузків. У США молоді пагінці ватника здавна вживаються в їжу як спаржу. А насіннєвий пух в багатьох місцях Канади використовується і зараз для наповнення подушок. Медоносна рослина: «Цей бур’ян розповсюджується на ура пасічниками, — зазначає дописувач однієї з соціальних мереж в Інтернеті. — І я один з тих, хто його, навпаки, розсаджує кореневищами. А що ж робити... Фермери позасівали все соєю і кукурудзою, а медоносна база з кожним роком зменшується... Якби фермери сіяли еспарцет, буркун та інші медоносні силосні рослини, то, можливо, ватник і не набував би такого поширення... А так це бур’ян майбутнього». — «Тіпун вам на язик!!!» — відгукуються інші учасники теми-розмови про те, як складно боротися з ватником сирійським. Адже:
— вирубування або зрізування рослин лише стимулює подальший розвиток кореневої системи;
— скошування сприяє через наступні п’ять-шість днів вторинному відростанню пагонів і збільшенню їх на одній рослині до шести;
— культивація призводить до появи нових рослин з подрібнених коренів, які проростають з глибини 30 см.
Жодний разовий обробіток гербіцидами, навіть за 100-відсоткового знищення надземної частини, не забезпечить остаточного знищення ватника. Ця пристосована мільйонами років до виживання рослина-еукаріот всякий агресивний на неї вплив розцінює як виклик. Ватник ще називають «рослиною з інтелектом»... Лише цілеспрямована 2—5-річна боротьба, поєднання глибокої оранки (у спекотний період слід застосовувати важкий культиватор, виконуючи різноглибинний обробіток на полях після збирання врожаю -ватник не терпить пересушування ґрунту в орному шарі) з хімічним впливом може увінчатись успіхом.
Як мовиться, чим його тільки не пробували... Фахівці державних інспекцій захисту рослин Городищенського, Золотоніського, Кам’янського, Корсунь-Шевченківського, Звенигородського, Шполянського районів Черкаської області у виробничих дослідах господарств вивчають та аналізують ефективність деяких діючих речовин. Позитивні результати отримали співробітники лабораторії гербології Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України після обприскування баковою сумішшю гербіцидів чистопол, хлібодар плюс осотин з прилипачем.
Як консультує Олександр Демиденко, найвищий рівень контролювання ватника сирійського був після застосування бакової композиції Старане. Саме цей новітній препарат знищив надземну і підземну частину рослин бур’яну.
Отже, експансію ворога хлібних ланів можна зупинити. Якщо взятися за справу ґрунтовно і відповідально.
Черкаська область.
Фото Лідії ЛІСОВОЇ.
