Виступ голови парламенту Андрія Парубія під час відкриття сьомої сесії Верховної Ради України восьмого скликання

 

 

Дорогий український народе!


Шановні народні депутати!


Шановний Прем’єр-міністре України, члени уряду!


Шановні гості!


«Не чіпатися того, що ділить і роз’єднує поодинокі частини української землі, а пильнувати те, що лучить і єднає їх до купи, і се зміцнювати і розвивати мусимо... Єднатися, концентруватися, а не ділитися, не розбігатися — се повинно бути у всім нашим гаслом». Ці слова Михайло Грушевський написав до українців ще 1907 року. За десять років він очолить Українську Центральну Раду і повторить ці слова до членів першого українського парламенту.


Через сто років гасло Грушевського — «Єднатися, концентруватися, а не ділитися» для нас усіх є актуальним.


Єдність — це запорука успіху! Єдність усіх народних депутатів навколо ідеї утвердження української державності — це запорука нашої перемоги!


Щиро вітаю всіх колег з відкриттям сьомої сесії Верховної Ради України восьмого скликання.


Виступаючи з цієї трибуни, я часто закликаю вивчити українську історію, а особливо історію українського парламентаризму, столітню річницю якого ми відзначали у цій залі.


Якщо запитати, які головні рішення приймала Українська Центральна Рада сто років тому, багато хто назве Чотири Універсали, але мало хто знає, що Центральна Рада сто років тому приймала важливі, фундаментальні реформи, в той період, коли також тривала російська агресія. Це були адміністративна реформа, військова реформа, банківсько-грошова реформа, закон про восьмигодинний робочий день, закон про державну символіку та багато інших. Були вирішені сотні питань державного будівництва.


Зокрема, 10 грудня 1917 року вже був напрацьований проект Конституції Української Народної Республіки. За лічені місяці Центральна Рада зробила те, що інші країни робили століттями, і це в державі, яка понад триста років була позбавлена державності.


Та, на жаль, всі ті державні рішення залишилися деклараціями, адже вже 21 грудня 1917 року російські окупанти перейшли український кордон і розпочали наступ на столицю молодої Української Народної Республіки — Київ.


На жаль, багато тогочасних політичних лідерів вважали свої вузькопартійні інтереси вищими, аніж Незалежна Українська Держава. Внутрішні чвари, заколоти, більшовицька популістська пропаганда, постійні заклики до бунту зводили багато зусиль українців на манівці.


І в підсумку держава була втрачена.


Жодна реформа не варта нічого, жоден Закон нічого не вартий, якщо ми з вами не захистимо Українську державу.


Тому пріоритетом номер один для Українського парламенту мають залишатися національна безпека та оборона. Наш головний пріоритет — це збереження нашої Державності. Це збереження України, адже Незалежність і власна Держава — це єдина гарантія безпеки всього народу.


Втрата нашої Державності у двадцятих роках ХХ століття призвела до найбільшої трагедії — до жахливого Голодомору і мільйонів його жертв.


Сьогодні, коли українські воїни зламали плани Путіна, і, жертвуючи собою, зупинили кривавого агресора в межах кількох районів Донецької і Луганської областей, у нас є всі можливості захистити і утвердити Незалежність України.


Вже минули два з половиною роки нашої роботи. За цей час ухвалено багато важливих, а інколи навіть історичних рішень.


Ця осінь, на моє переконання, буде особливою,  матимемо історичний шанс на проведення життєво важливих для країни реформ, які були започатковані на попередніх сесіях, які були нами напрацьовані в комітетах, в результаті обговорення з громадським експертним середовищем.


Я хотів би назвати ті головні пріоритетні реформи, які, на моє переконання, ми маємо розглянути цієї осені. Перш за все, це освітня реформа.


Закон «Про освіту» запроваджує концепцію нової школи в Україні, де діти будуть не «зазубрювати» дати та факти, а розвивати необхідні компетентності для подальшого професійного розвитку, вчитися критично та системно мислити.


Законопроект висуває нові вимоги та стимули для вчителя, які дозволять йому оволодіти сучасними методиками викладання і реалізовувати педагогіку партнерства.


Зміни передбачають фінансову мотивацію педагогів займатися саморозвитком та підвищувати майстерність. Це нарешті заслужено підвищить статус професії шкільного вчителя.


Реформа запроваджує нову систему управління, школи отримають більшу автономію та зможуть самі вирішувати, який навчальний план запропонувати учням.


Розвиватиметься інклюзивна освіта — діти з особливими потребами отримуватимуть якісну повноцінну освіту. І дуже символічно, що ми сьогодні розпочинаємо нашу роботу, власне, із закону про освіту. Я переконаний, що ми зможемо гідно і відповідально ухвалити рішення щодо цього закону.


Судова реформа. Напевне, в Україні не знайдеться людини, яка б не зіткнулась з несправедливістю в українських судах. Ми проводимо антикорупційні реформи, ми створюємо антикорупційні органи, але дуже часто їхні зусилля розбиваються, немов хвилі об камінь, у сучасних українських судах.


Тому ми маємо завершити судову реформу. Це запорука того, що решта реформ теж будуть завершені.


Пенсійна реформа. У суспільстві назріла потреба переглянути пенсії, які не змінювалися вже п’ять років!


Як передбачає закон про бюджет на 2017 рік, мінімальну пенсію буде збільшено до 1 тисячі 373 гривень.


Ці два кроки дозволять вже цьогоріч підвищити пенсійні виплати майже 9 мільйонам українців.


Реформа передбачає щорічний перерахунок пенсій у залежності від зростання зарплат і інфляції. Це дозволить підвищувати пенсії тоді, коли це економічно обґрунтований крок!


Реформа встановлює справедливі однакові для всіх умови призначення пенсій. Завдяки реформі буде ліквідовано дефіцит Пенсійного фонду. Це означає, що у фонду з’являться можливості інвестувати в підвищення пенсій.

А відтак, і в якість життя українських пенсіонерів.


Медична реформа. На жаль, ми всі усвідомлюємо, що система охорони здоров’я працює не так як слід.


Вона і фізично, і морально застаріла. Її потрібно негайно перезапускати! Законопроекти медичної реформи допоможуть оптимізувати витрати на медичну галузь в Україні.


Тепер громадянин сам зможе обирати, де йому лікуватися і куди підуть його кошти.


Лікарі отримають гідну оплату праці, яка залежить від результату — кількості пацієнтів, яким надано медичну допомогу.


Встановлюється державний гарантований пакет послуг та ліків, вартість яких повністю покривається за рахунок бюджетних коштів. Ці послуги та ліки громадяни дійсно отримають безкоштовно.


Бюджетні кошти, що виділяються щорічно на медицину, будуть використовуватись більш ефективно, а громадяни отримають якісну медичну допомогу.


Також хочу зазначити, що цієї осені перед парламентом стоїть завдання щодо кадрових призначень. Зокрема, сподіваюсь, що на цій сесії ми зможемо вирішити питання Рахункової палати, омбудсмена, Центральної виборчої комісії. Це питання, які ми заборгували і не маємо права відкладати.


І звичайно, серед пріоритетів цієї сесії — це неодмінно ухвалення Державного бюджету України на наступний рік. Я переконаний, що ми спільно з урядом, як і минулого року, зможемо пройти всі етапи по повній системі обговорення в комітетах і фракціях для того, щоб могли вийти на зважений документ, який буде підтриманий у цьому залі.


Хочу окремо згадати про українських воїнів на передовій. Ми повинні завжди пам’ятати про них. Про тих, які в окопах, бліндажах, снайперських позиціях на «нулі», на першій лінії.


У наметах, казармах, гарнізонах, місцях розташування підрозділів другої і третьої ліній.


В АТО військову службу несуть десятки тисяч українців. Завдяки їм країна може мирно жити і працювати. Це молоді, просто юні, хлопці і дівчата та зрілі, реалізовані у житті чоловіки і жінки — чиїсь батьки і матері.
Борони їх всіх, Боже. Хай кулі минають!


Вони там теж працюють. І живуть там же — на «робочому місці». Тому що їхня праця — особлива. Це — ратна праця. Наші бійці тримають фронт, відбивають атаки ворога, нейтралізують ворожі ДРГ.


Таку місію доручила їм Україна. І виконують вони її віддано і якісно, з високою відповідальністю за доручену справу. Мужньо, з повною самопожертвою і без жодного пафосу. І щодня — це робота біля тонкої, як лезо, межі з вічністю.


Напевно, ніхто не сумнівається, що наші солдати та офіцери своєю роботою і почуттям обов’язку відповідають важливості, складності і масштабам завдань, виконувати які їм доручила Україна.


І нам треба поставити питання — кожному з нас. Чи ми своєю роботою відповідаємо тим завданням, які стоять перед нами?


Чи тут, на внутрішньому фронті, ми завжди маємо стільки ж відповідальності й беззастережної відданості Державі, як наші хлопці на передовій?


Сьогодні, зайшовши у будинок парламенту, ви одразу побачили Головний Прапор країни — Прапор Незалежності.


Цей прапор був внесений у сесійний зал Верховної Ради прямо з мітингу під час проголошення Акту Незалежності України.


Тепер Прапор Незалежності, наша національна святиня займає своє гідне місце у почесному порталі центрального холу українського парламенту. І це назавжди.


Товариство!


Перефразовуючи заклик, сказаний головою першого у новітній історії українського парламенту Михайлом Грушевським, скажу — у справі розбудови європейської України, де громадяни житимуть вільно та гідно, єднаймося, концентруймо сили, а не ділімося за партійною ознакою, не розбігаймося перед складними державними викликами та проблемами!


Українці розраховують на чесну працю кожного з нас. Працюймо відповідально та гідно. І будьмо достойними висоти тих завдань, які поставила перед нами Україна.


З Богом! До праці!
Слава Україні!


Прес-служба апарату Верховної Ради України.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.