Такий намір має житель Черкаського району 32-річний Андрій, пацієнт відділення відновного лікування обласної лікарні. У нього — хронічні проблеми із хребтом, які загострились на фронті, де доводиться носити тяжке бойове спорядження. Сам лише бронежилет важить 18 кілограмів плюс повний комплект зброї. Узимку, каже Андрій, часто промерзав до кісток... Тут, у відділенні обласної лікарні, боєць пройшов обстеження хребта та й усього організму, отримав консультації лікарів кількох спеціальностей. Було визначено: йому нині більше підходить ЛФК, ніж оперування. Тож ходить на процедури — підводне витягування хребта, електротерапію, ультразвукову та магнітотерапію, масаж, лікувальну фізкультуру, заняття з психотерапевтом, аутотренінг. Є результат: відновлюються рухові функції, відступає біль.
Це відділення відновного лікування в обласній лікарні й було створено на початку 2015-го для них, захисників Вітчизни (на знімку). Щоб повернути до активного життя після важких поранень, зменшити інвалідизацію, допомогти адаптуватися до побутових умов, сформувати адекватне ставлення до власного фізичного дефекту, врешті, відновити порушену психіку, впевненість і віру в себе.
— Пораненим, травмованим в АТО необхідна реабілітація під наглядом висококваліфікованих спеціалістів. Де вони її шукатимуть? — каже головний лікар обласної лікарні Олександр Дудник. — Особливо ті, хто після тяжких поранень не може ходити, сидіти, інколи навіть говорити. А сільські жителі? Це й спонукало нас організувати відділення.
Із початку бойових дій в обласній лікарні загалом надано стаціонарну допомогу 822 учасникам АТО, з них у відділенні відновного лікування — 302. Прибувають сюди і з інших відділень цієї ж лікарні, і з районів. Став цей підрозділ лікувального закладу у великій пригоді й тим жителям області, які пережили травми опорно-рухового апарату, операції, інсульти.
Руслан Данько, лікар-невролог, кандидат медичних наук, у відновній медицині — майже двадцять років. Працював із людьми, які перенесли гострий інсульт та інші тяжкі хвороби з руховим дефіцитом. Коли з’явилось відділення відновного лікування і йому запропонували його очолити, одразу знав, як організувати роботу. До того ж можливості обласної лікарні — щонайширші, є все: від комп’ютерного томографа, термінових лабораторних досліджень до барокамери й ванн. Відділення просторе — щоб тут можна було переміщатися на візках із супроводом. Палати одно-, дво- й тримісні, функціональні ліжка, тумбочки-трансформери, які можна розкласти як стіл.
У кожній палаті — кнопка виклику. Є телевізор, провели в палати Інтернет. На кухні-їдальні можна і поїсти, і повчитись готувати, користуючись електроплитою. У залі лікувальної фізкультури є все для корекції та відновлення навичок ходьби, магнітні велотренажери (вертикальний і горизонтальний), силовий тренажер «Призма» для розробки верхніх та нижніх кінцівок, збільшення їх м’язової сили. Хлопці-атовці й самі з азартом долучаються до виготовлення пристосувань і тренажерів. Із ними разом зробили дошку для відновлення побутових навичок — на ній вимикачі, замки, ручна дриль, болти, застібки, ґудзики... Атовці зварили бруси для ходьби, виготовили сходи-тренажер, металевий пандус, щоб можна було заїхати візком для купання в душову кабінку. У коридорах на стінах — картини природи, і навіть, на прохання ветеранів АТО, — пейзаж Криму. Щоб не забували: Крим був і буде наш.
— А що в роботі найважче?
— Знайти контакт із хворим, — зазначає завідувач відділення. — Бо людина, яка пережила стресові ситуації, може замкнутися в собі. Тому тут необхідна робота не одного фахівця, а підтримка колективу. У нас працюють невролог Людмила Фомічова, психотерапевт Валентин Гайдай, лікар ЛФК Олег Білецький, логопед Олена Сорока. Є спеціалісти з масажу, фізіотерапії, кінезіологи.
У відділенні розробляють та впроваджують ексклюзивні методики поетапної реабілітації хворих. Ось картка хворого, в ній — реабілітаційні цілі: першого тижня — навчитися сидіти, другого — ходити. Й так до виписки. Підхід індивідуальний, для одного пацієнта більший акцент на фізичному відновленні, для іншого — на психологічному.
— Надихає результат, — відповідає на моє запитання, де черпає сили, Руслан Данько. — Наприклад, був у нас боєць АТО, після травми спини не міг навіть повернутися в ліжку. Ми домоглися прогресу: він зміг самостійно пересідати на візок і пересуватися на ньому. Колись людина цілком залежала від рідні, хтось змушений був кидати роботу й доглядати за нею. Тепер, після лікування, атовець вже може сам себе обслужити, — це великий плюс. А якщо ще й може щось робити вдома або й повернутися до роботи... Тоді і в нас і в нього з’являється бажання добитися ще чогось більшого. Як кажуть, після доброго результату виростають крила...
Черкаська область.
Фото з архіву обласної лікарні.
