Картину життя цього другого за кількістю населення міста Київщини певною мірою можна простежити навіть за короткими повідомленнями новинних інтернет-джерел. «У Броварах розпочала діяти програма з безкоштовного доступу до всесвітньої мережі Інтернет»... «Громадське обговорення пропозицій по будівництву культурно-виставкового комплексу з глядацькою залою на вулиці Гагаріна, 18»... «Побудова та облаштування спортивного майданчика для дітей 3-го житлового району (вул. М. Лагунової, 17а)»... «Створення скверу в районі будинку по вул. Шевченка, 4 б»... І ще багато подібних.
Таку масштабну будівельно-ремонтну програму міський голова Ігор Сапожко (на знімку) пов’язує зі здійсненням у країні децентралізації влади загалом і фінансової — зокрема.
— Плюси від фінансової децентралізації очевидні, — розпочинає він нашу розмову. — Раніше найгостріші питання, що виносилися на засідання Асоціації міст України, стосувались роботи Держказначейства з перерахунку коштів, а також деяких законодавчих та нормативних оказій, які заважали ефективно використовувати наявні на місцях ресурси. А сьогодні актуальною для органів місцевого самоврядування є турбота про те, аби якомога більше фінансових ресурсів і потужностей залишалось у місцевих бюджетах, щоб ширшими були повноваження місцевого самоврядування.
Що стосується нашого міста, то в Броварах наповнення бюджету перевиконується, є можливість збільшення і власних надходжень, і делегованих державою повноважень. Приміром, завдяки підвищенню майже вдвічі мінімальної заробітної плати зріс податок з фізичних осіб. Ми внесли зміни до нормативної оцінки плати за землю, що також посприяло збільшенню надходжень до бюджету. Втричі зріс єдиний податок. У місті створено раду директорів, до якої входять керівники підприємств — основних платників податків, яка опікується, в тому числі, й фінансовим станом Броварів. Зазначу, що економічне зростання є і в місцевого бізнесу. А це більші можливості, подальший розвиток. За підсумками 2016 року, зокрема, ресторанний бізнес, підприємства громадського харчування не мали жодних скарг і нарікань на якість роботи. Важливо й те, що отримано хороший прибуток.
— Отже, перспективи розвитку міста розширюються?
— Однозначно. Сьогодні ми виконуємо великі обсяги робіт, починаючи від будівництва доріг і закінчуючи ремонтом закладів освіти, культури, охорони здоров’я. У нас досить масштабна програма нарощення потенціалу житлово-комунального господарства, галузі освіти й капітального будівництва. Запроектовано, зокрема, будівництво нової школи, проект ще однієї школи перебуває у державній експертизі. А ще взялися за реконструкцію дитячого садочка на 11 груп: уже пройдено експертизу, оголошено тендер. На капітальні видатки в галузі освіти виділено майже 40 млн. грн. Вони спрямовані насамперед на комплексний ремонт дитсадків, потреба в якому відчувалася давно, але на це бракувало коштів. Створено технічну раду. Кожен проект ми розглядаємо з урахуванням енергозберігаючих заходів, утеплення фасадів, заміни вікон.
— Ви відзначили збільшення надходжень до міського бюджету, зокрема від підприємств. А чи є ще в місті практика «тіньових» зарплат?
— На жаль, є. Розумієте, дуже важко працювати, коли в законодавстві не передбачено певні речі, немає певного класифікатора. Ті підприємства, які працювали з прозорим фондом заробітної плати, так сьогодні і працюють, а при цьому ще й наростили його. Але є і такі, що хай навіть частково, але все ж діють за тіньовими схемами. Прописують, скажімо, роботу з неповним робочим днем, різницю зарплати видають у конвертах, а отже, податків не сплачують. Далі все тягнеться з логічною послідовністю — низькими будуть і пенсії працівників.
— Виявити порушників офіційно, напевно, непросто, адже перевірки уряд заборонив?..
— Так. Але у нас як в органу місцевого самоврядування є постійно діюча комісія, котра працює з подібними «мінімізаторами». Можу навести не один приклад. Ось, скажімо, стоматологічний кабінет. У лікаря-стоматолога офіційно документально мінімальна заробітна плата. Але ж ми розуміємо, скільки коштує нині полікувати один зуб. І всі їхні аргументи про неповний робочий тиждень тощо — то обман. І в нашому центрі зайнятості пропозицій щодо працевлаштування від комерційних і комунальних підприємств, бізнесу, державних установ більше, ніж людей, які стоять на обліку і потребують працевлаштування. Співвідношення тут 600 вакансій до 500 осіб, що зареєстровані в центрі зайнятості.
— Але не всі пропозиції, мабуть, людей влаштовують?
— Звернуся знову до прикладу. У нас є підприємство «Київгума», є другий цех Київського хлібокомбінату. На першому середня зарплата — 9—11 тис. грн., на другому — 7—8 тис. Є потреба у працівниках, але йти туди працювати люди не хочуть. Чому? Причину кожен бачить по-своєму. Але не останню роль тут відіграє ще одна хитромудра схема. Щоб не платити працівникам повну зарплату, деякі підприємства практикують таке собі «ноу-хау». Договір з ними розривається за згодою сторін, звільнені стають на облік у Центрі зайнятості, отримують там компенсацію «середньої зарплати», а на додаток продовжують неофіційно працювати на своєму підприємстві, отримуючи зарплату в конверті. Ось це дійсно проблема. Крім того, чимало мешканців нашого міста їздить на роботу до Києва. Добиратися туди швидко і зручно, зарплата, як правило, вища. От і залишається податок на фізичних осіб у столичному бюджеті. Тоді як соціальною сферою вони користуються за місцем помешкання. А її ж треба обслуговувати.
Так чи інакше, отримуючи податок на фізичних осіб, працюючих у Броварах, ми постійно аналізуємо динаміку формування підприємствами Фонду оплати праці — які з них його збільшують, які зменшують. До перших віднесу, зокрема, перевізників, які суттєво збільшили фонд, а деякі, як добре видно, вийшли з «тіні». Ось така картина. Перевірок немає, але місто потужне, в нас чимало солідних підприємств, низка іноземних компаній. Ми перші в Київській області за обсягом інвестицій на душу населення. Але є і такі, що намагаються обманути державу, свою громаду. І боротися з цим дуже важко. Проблема — на законодавчому рівні. І єдине, що ми можемо зробити, це запросити керівників на нараду за участі представників МВС, прокуратури, податкової служби й публічно вказати на неправомірні дії, звернути увагу на ігнорування інтересів громади.
При всьому при тому хочу ще раз наголосити: ніколи в місті не було більше пропозицій із працевлаштування від кількості тих, хто перебував на обліку в центрі зайнятості. Це свідчить про те, що наші виробничники працюють, розвиваються, нарощують потенціал, створюють робочі місця. І проблема висвітилась з іншого боку: підприємства потребують представників багатьох робітничих професій, причому фахових.
— А як ситуація в охороні здоров’я?
— На сьогоднішній день держава фінансує сферу виключно в частині заробітної плати, і то не в повному обсязі — до 70% її фонду. В нас лікарня — спільна власність із районом. Ми виділили 100% на комунальну сферу, енергоносії, на програму забезпечення лікарськими засобами, безплатне перебування пацієнтів у стаціонарі одного дня. Місто спрямувало на це 17 млн. грн., район — 9 млн. Раніше, коли ці видатки фінансувались з держбюджету, була гостра проблема. Тепер вона зникла. Є у нас також спільна з районом програма стосовно капітальних вкладень — реконструкція дитячого терапевтичного відділення, виготовлена проектна документація на дитяче інфекційне відділення, завершення реконструкції інфекційного відділення для дорослих, капітальний ремонт центру екстреної і швидкої допомоги, капітальний ремонт ЦРЛ, включаючи й оновлення ліжок, білизни, обладнання. Маємо, звичайно, і певні проблеми. Приміром, співвласниками центральної районної лікарні є сільські ради, і хотілося б, щоб і вони допомагали, тим більше що вони сьогодні спроможні. Краща ситуація і з первинними центрами, які забезпечені стовідсотково.
— Це по суті сімейна медицина.
— Так. У Броварах 5 опорних пунктів. У нас у цій сфері реалізуються всі наявні державні програми, якими створено пільгові умови для певних категорій населення. Бровари — перше місто, де запрацювала, зокрема, програма підтримки хворих на гіпертонію. Ми виділяємо на неї кошти в тому обсязі, який дозволяє забезпечувати хворих ліками, які безпосередньо виписує лікар, а не прописані в реєстрі чи мають просто продатися в аптеці. Здійснили моніторинг мешканців, які стали на облік за програмою, тому знаємо, кому які ліки потрібні, хто які вживає. Для повного фінансування охорони здоров’я потрібно 18 млн. грн. тільки на медикаментозне забезпечення. Але позитивні зрушення однозначні. Їх перспективи — в наших пріоритетах і в роботі з їх забезпечення.
Розмову вів Віктор КУРГАН.
