Говорили учасники пленуму Волинської обласної організації ветеранів України
На жаль, плинність у ветеранських організаціях аж надто велика. 28 лютого 1987 року, коли відбувалася установча конференція, обласна організація налічувала 270 тисяч членів. Сьогодні в списках організації — лише 559 учасників бойових дій у Другій світовій війні. Про все це із сумом розповів у доповіді голова Волинської обласної організації ветеранів України, генерал-майор у відставці Олександр Булавін.
Молоді завжди цікаво слухати розповіді учасника Другої світової війни Вадима Кудя (фото зроблене 5 травня 2016 року на території Волинського регіонального Музею українського війська та військової техніки).
Фото автора.
Ще одна проблема, про яку не раз згадували учасники пленуму, це недостатня увага суспільства до ветеранського життя. Останнім часом воно ніби забуло про людей поважного віку.
— Звичайно, ми пам’ятаємо ті часи, коли ветерани, особливо Другої світової війни, були гордістю держави, об’єктом справжньої, а не бутафорської уваги з боку влади, — казав на пленумі Олександр Булавін. — Про нас пам’ятали не лише в дні державних свят і ювілеїв.
Воюють з... обелісками
Велика небезпека, як казали учасники пленуму, криється в спробах теперішнього керівництва України, передусім в особі Українського інституту національної пам’яті, монополізувати право на єдино правильне тлумачення спірних питань історії України радянського періоду. Хай би краще, іронічно зауважив доповідач, в Інституті висловили свою позицію щодо такого цинічного ставлення до нашої історичної пам’яті, як розміщення громадського туалету біля пункту пропуску «Устилуг» на україно-польському кордоні, всього за 15 метрів від пам’ятника розстріляним на цьому місці гітлерівцями в червні 1941 року героям-прикордонникам.
Верхом цинізму можна вважати плани комунальників міста демонтувати 12 метрів 42-метрового шпилю обеліску «Перемоги» меморіалу «Вічної слави». Як аргумент директор департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради Юрій Крась висуває ту обставину, що шпиль потребує ремонту, а найвища точка, яку можна обслуговувати за наявних у місті кранів і драбин — 32 метри. Чиновника не турбує, що усічений шпиль вже не нагадуватиме штик знаменитої трилінійки, а стане більш схожим на комин якоїсь кузні.
Байдужість теж вбиває
— Хотів би констатувати, і, думаю, присутні у залі активісти мене повністю підтримають, що більш байдужого ставлення до ветеранства, як в останні два роки, не було, — зауважив у своєму виступі Олександр Булавін. — Звичайно, держава не стоїть осторонь проблем ветеранів. І ми щиро вдячні за добрі справи працівникам соціальних служб, медичних установ (обласного госпіталю ветеранів війни, військового шпиталю, будинку для одиноких і престарілих, патронажних служб Товариства Червоного Хреста).
Ветерани заслужили на краще життя. І якби не благодійники і спонсори, ветеранський рух дихав би на ладан. Серед інших, зокрема, називалися благодійний фонд Ігоря Палиці «Тільки разом», благодійний фонд «2014», колишній фонд нині вже покійного Ігоря Єремеєва, активно допомагають організації народні депутати України Степан Івахів та Ірина Констанкевич, відомі в області будівельники Віктор Чорнуха та його син Ігор... Завдяки їхній підтримці ветеранський рух не завмер.
Їхній подвиг достойний пам’яті
Донедавна одним із найактивніших провідників національно-патріотичного виховання молоді був ветеранський актив і, зокрема, учасники бойових дій, колишні фронтовики. Та сьогодні їх практично не запрошують на зустрічі з школярами та молоддю, слово «ветеран» не чути з уст керівництва під час різних урочистостей. Так, під час святкування 25-річчя незалежності України жоден із ветеранів не був представлений до нагородження, не згадувалися Герої Радянського Союзу і Соціалістичної Праці. Щодо останніх, то на пленумі порушили питання про створення плаката з фотографіями і короткими біографіями цих заслужених трудівників, більшості із яких вже немає серед нас. Пам’ять про них не повинна зникати!
Ветеранські організації, як підкреслювалося на пленумі, вважають учасників бойових дій на сході держави носіями і продовжувачами безсмертного подвигу своїх дідів і прадідів у роки Другої світової війни. Із початку проведення АТО вони включилися в збір продуктів, коштів для потреб військовослужбовців і цивільних осіб, які проживають у зоні бойових дій. Також плели маскувальні сітки, в’язали шкарпетки, рукавиці, купували обмундирування. Через рахунки ветеранських організацій перераховували кошти для потреб військовиків. Жодне відправлення в зону бойових дій бійців 51-ї, згодом перейменованої на 14-ту бригаду, не відбувалося без участі ветеранської організації «Захисник» (м. Володимир-Волинський). Маневицька організація прийняла в свої лави батьків бійців АТО, що загинули, і опікується ними.
Ветерани, люди старого гарту, не звикли пасувати перед труднощами. Їх, як показав пленум у Луцьку, ще рано списувати у тираж.
Волинська область.
