Днями парламентський Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності рекомендував парламенту схвалити за основу законопроект № 6556, який суттєво розширює повноваження Нацгвардії, надаючи їй поліцейські функції та право використовувати зброю. Однак законопроект уже сколихнув громадськість та політикум. Чи не несе він загрози порушенню прав людини та Конституції?

 

Автори законопроекту — серед яких народний депутат, радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко («Народний фронт») та депутати з фракції БПП і ДГ «Відродження» — наголошують на потребі підвищити спроможність Нацгвардії у виконанні завдань із підтримання громадської безпеки, забезпеченні охорони органів державної влади та участі в охороні посадових осіб, боротьбі з тероризмом, пригадуючи трагічний випадок 31 серпня 2015 року, коли під стінами Верховної Ради від вибуху невідомо ким кинутої гранати загинули троє молодих хлопців-нацгвардійців. Слідство досі не завершено.


Законопроектом №6556 надаються Нацгвардії повноваження із самостійної охорони громадського порядку, фактично такі самі, як і поліцейським.


Нацгвардійці матимуть право проводити превентивні та поліцейські заходи — перевіряти документи, оглядати й опитувати особу, проводити обшуки, складати протоколи, зупиняти транспортні засоби, вимагати залишити місце чи обмежити доступ до певної території, проникати до житла, використовувати технічні прилади, проводити фото- та відеозйомку, а також в особливих випадках використовувати зброю. Рішення про застосування спецзасобів прийматиме командир військової частини чи підрозділу.


Багато народних депутатів б’ють на сполох, застерігаючи від «створення поліцейської держави». «Цим законом хочуть повернути історію «Беркуту» ще у важчій формі, — стверджує народний депутат Олена Сотник (фракція «Самопомочі»). — Пропонується дозволити нацгвардійцям користуватися важкою військовою зброєю, їм надаються суто поліцейські функції. Пропонується, щоб Нацгвардія мала право ходити з автоматами, затримувати, складати протоколи про адмінпорушення». Депутат також звертає увагу на те, що в законопроекті є таке поняття, як «безпечна відстань», за перетин якої гвардійцям можна буде застосовувати спецзасоби. Однак не визначено, якою є ця «безпечна відстань», і кожен солдат визначатиме сам — чи за 500 метрів чи за півметра. «Я дуже не хочу прокинутися в Північній Кореї, прокинутися в поліцейській державі, щоб на вулицях Києва був Мінськ чи Москва, де будь-кого можуть затримати, — додала О. Сотник. — Законопроект передбачає, що Нацгвардія стане альтернативною армією, і в Україні буде дві армії. Є велика загроза використання Нацгвардії для захисту інтересів влади».


«Зробити Нацгвардію автономним підрозділом є спробою зруйнувати державний лад в Україні, — вважає Ігор Луценко (фракція «Батьківщини»). — У Нацгвардії будуть танки, гелікоптери, літаки. Нацгвардію можуть використовувати і для захисту корупційного бізнесу, скажімо, того-таки  незаконного видобутку бурштину».


Проти ухвалення законопроекту № 6556 також виступило міжфракційне депутатське об’єднання «Єврооптимісти».


«Найгучніша загроза, що під час мирних зібрань можна буде бити і людей, які не скоїли правопорушення, — зауважує експерт, виконавчий директор ГО «Правозахисна ініціатива» Михайло Каменєв. За його словами, було багато звернень громадськості до народних депутатів та до Омбудсмена, що не можна розглядати законопроект у такому вигляді. Однак профільний комітет дав йому «зелене світло». Щоправда, законопроект № 6556 ще розглядатиме антикорупційний комітет Верховної Ради на предмет корупційних ризиків.


«Проект закону створює низку ризиків для порушення прав людини та нівелює Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України, а тому його слід відхилити», — заявили експерти групи «Поліція під контролем».


«Законопроект дає право Нацгвардії застосовувати силу під час мирних протестів, а також фактично наділить НГУ поліцейськими повноваженнями, — написав на своїй сторінці у Фейсбуці громадський активіст Михайло Лебідь. — Суспільство має добитися повернення законо-проекту на доопрацювання або щоб Верховна Рада взагалі відхилила його».


Відтак — слово за парламентом.