Ми з Олегом Ляшком ще у 2014 році запропонували ініціювати сучасний «План Маршалла для України». Тоді мало хто це розумів і вірив у таку можливість. Сьогодні ситуація змінюється. Схожі пропозиції вже лунають від європейських політиків. Але диявол криється в деталях.
Наскільки реальним є «План Маршалла для України»?
Щоб відповісти на це запитання, треба згадати оригінальний план Маршалла — у чому він полягав, ким і для чого був реалізований. Це був найуспішніший план економічного розвитку сучасності, за допомогою якого США поставили на ноги Європу після Другої світової війни. Запропонував його держсекретар США генерал Джордж Маршалл у 1947 році, щоб створити в Європі територію добробуту. І щоб зробити її союзником у протистоянні комуністичному табору. Тобто мотивація була не комерційна, а геополітична. Сьогодні така ж мотивація може бути в США та ЄС щодо України. Адже Росія несе загрозу не тільки нам, а й усій західній цивілізації.
Оригінальний план Маршалла передбачав списання 50% боргів Німеччини, тарифний захист національної промисловості, жорстке валютне регулювання для розвитку виробництва, одночасне стимулювання експорту та імпортозаміщення, довгостроковий захист робочих місць, а також фінансову підтримку від США в обсязі 13 млрд. дол. США (сьогодні це 130 млрд. дол. США) протягом 4 років (1948—1951 рр.). Без плану Маршалла нинішньої розвиненої Європи не існувало б, а була б сільськогосподарська та знелюднена економічна периферія!
Чи готові США та/або ЄС підтримати так Україну сьогодні? Мені здається, що підстави для цього є. Це був би виграш для обох сторін. Але поки що таких серйозних намірів у владних колах США, Німеччини чи інших фінансово потужних країн ЄС я не бачу.
Понад те, перш ніж упроваджувати в Україні «План Маршалла», треба зупинити повністю протилежний йому план Моргентау. І це не перебільшення. Адже коли Європа вимагає від України скасувати мораторій на експорт лісу-кругляка чи знизити вивізні мита на металобрухт, це руйнує нашу промисловість, спричиняє безробіття та еміграцію. Короткозора комерція не має переважати над далекоглядною геополітикою.
Якими можуть бути джерела та форми фінансування?
Формат підтримки може бути різним. Але рішення щодо такого плану можуть приймати в США та ЄС. Це ті наші союзники, які мають економічну спроможність реально підтримати і посилити Україну. Але чи мають вони сьогодні політичну волю, довгостроковий погляд та геополітичну мудрість? Сподіваюсь, що так. Побачимо.
Яким може бути обсяг допомоги Україні в рамках «Плану Маршалла»? На який період буде розрахована ця допомога?
Для модернізації інфраструктури та суттєвого прискорення економічного зростання України потрібно понад 100 млрд. дол. США в десятирічному горизонті. Частина з цих коштів може бути профінансована в рамках сучасного «Плану Маршалла для України».
Хтось скаже, що це завеликі суми. Але інакше які можуть бути паралелі з планом Маршалла? Для прикладу: Польща на постійній основі отримує від ЄС понад 10 млрд. євро на рік, і це не кредити, а кошти на будівництво доріг, підтримку малого бізнесу, створення нових робочих місць, регіональний розвиток тощо. У 2007—2013 роках Польща за програмою європейської політики згуртованості отримала майже 70 млрд. євро, а на 2014—2020 роки заплановано понад 80 млрд. євро. І знов-таки це не кредити!
Скільки «План Маршалла» коштуватиме Україні? Якими будуть умови, відсотки?
Частина ресурсів може бути залучена як допомога та кредити, але левова частка має прийти у вигляді інвестицій. Україні треба відійти від гонитви за паліативною допомогою МВФ і латання дірок хибної економічної моделі. Необхідно переключитись на залучення інвестицій та довгострокових кредитів на цілі модернізації і розвитку.
Масштабна індустріалізація, розбудова інфраструктури, продукування й запровадження інновацій, плекання підприємництва та підвищення реальних доходів громадян — ось найбільш реальні, перспективні та надійні способи залучити в країну сотні мільярдів інвестицій та створити мільйони робочих місць. Тільки це дасть змогу подолати безробіття, бідність та еміграцію. Тільки це позбавить країну зовнішньої фінансової залежності, сировинної хвороби економіки та соціальної несправедливості.
Прямі інвестиції США в нашу економіку сьогодні — менше 600 млн. дол. США. Сказати, що це мізерна сума, яка не відповідає потенціалу нашого стратегічного партнерства, це нічого не сказати! Це лакмусовий папірець інвестиційної привабливості. І справжній показник «успіху» реформ влади за неоліберальними рецептами. Це треба виправляти. Подолання 5—10-кратного розриву в обсязі прямих іноземних інвестицій на душу населення з нашими європейськими сусідами — завдання, яке потребує залучення понад 200 млрд. дол. США. Це реально зробити за десятиріччя. І «План Маршалла» може в цьому серйозно допомогти.
Як Україна має витратити ці гроші? Куди їх вкласти?
Я впевнений, що ініціатива має йти від нас самих — українців. Треба зробити, щоб економіка запрацювала на повну — розбудувати інфраструктуру й промисловість, опанувати технології й інновації, удосконалити інститути та державне управління, підняти доходи громадян і стабілізувати інфляцію, подолати масову бідність і зупинити вимушену еміграцію. Для цього необхідно докорінно змінити економічний курс та підкріпити його суттєвими ресурсами. У цьому і має полягати зміст сучасного «Плану Маршалла для України». Його контури системно окреслені в Антикризовому плані розвитку економіки, відкрито запропонованому нами з Олегом Ляшком і командою Радикальної партії Президенту, прем’єру та Голові Верховної Ради. У парламенті вже зареєстровано відповідний проект постанови № 6346 «Про зміну економічної політики держави для захисту національних інтересів, розвитку економіки, подолання масової бідності та підвищення рівня життя громадян України». Будемо домагатись його прийняття та найшвидшої зміни економічного курсу держави. Це може стати гарною відправною точкою для сучасного «Плану Маршалла для України».
Віктор ГАЛАСЮК, заступник лідера РПЛ з економічної політики, голова Комітету Верховної Ради з питань промислової політики та підприємництва, президент Української асоціації Римського клубу, к. е. н.
