Житомир:
«Я просидів 27 років та 4 місяці, з них понад 24 роки в камерах, — розповідав Сергій Бабич. — Фактично в мене відібрали найкращі роки життя, можна сказати — відібрали життя. Але я ніколи не сприймав це як трагедію».
На багатоповерхівці в центрі Житомира відкрили меморіальну дошку Сергію Бабичу — полум’яному борцю за волю українського народу. Встановлено її на будинку, в якому він жив з 1994-го по 2016 рік. Ще в молодості він загорівся ідеєю боротьби за незалежність України. З ув’язнення Сергій Бабич вийшов 7 червня 1989 року. Тоді ж у нього взяли перше в житті інтерв’ю.
Уперше його арештували у квітні 1960 року — через кілька місяців після того, як йому виповнилося двадцять. С. Бабич розклеював у Житомирі рукописні антикомуністичні листівки, в яких закликав робітників вимагати забезпечення своїх прав. Йому пропонували покаятися, та він, попри нові арешти, стояв на своєму.
Ось ще його слова: «1962 року я знав, що не матиму сім’ї та не буду причетним до продовження людського роду. Я був рабом. А раб не повинен народжувати раба — це аморально».
2009 року С. Бабича було нагороджено орденом «За мужність» І ступеня. Торік він видав книгу спогадів і роздумів «Дорогою безглуздя». Відійшов у вічність у серпні минулого року. Похований у рідному селі Рогачів Баранівського району поряд із батьком, матір’ю, братами і сестрами, де заздалегідь поклав камінь-валун з написом «С. О. БАБИЧ».
