Кадрова чехарда, що її затіяла нинішня «кримська влада», — свідоцтво її цілковитої некомпетентності.
Сформувавши «уряд», «парламент», місцеві «органи» самоврядування, кримські чиновники зіштовхнулися з небувалими досі фактами корупції. Приміром, апарат віце-прем’єрів, яких набирає на роботу «глава Криму» Сергій Аксьонов, змінювався кілька разів. У цілому за три з половиною року змінилося тридцять (!) міністрів. Найперспективнішими для роботи правоохоронців стали напрями дорожнього будівництва та освоєння коштів, виділених російськими платниками податків на розвиток інфраструктури на півострові. Змінилося шість міністрів транспорту, п’ять міністрів палива й енергетики, чотири міністри охорони здоров’я, житлово-комунального господарства, будівництва і т. д. і т. п.
Самі російські керівники говорять про повну некомпетентність кримських кадрів. Приміром, про це заявив заступник міністра будівництва та ЖКГ Росії Андрій Чібіс.
«На жаль, є проблеми, які доводиться розв’язувати буквально в ручному режимі. Розкрилася ціла низка проблем, розмова вийшла дуже жорсткою, місцеві чиновники продемонстрували катастрофічно низький рівень компетенції, лінь і байдужість. Дивно, що для виконання своїх прямих обов’язків деяким нашим колегам необхідний візит федерального чиновника», — зазначив Чібіс.
Не менша чехарда відбувається й у кримських регіонах. Приміром, у Феодосії змінилося вже три керівники, у Керчі — чотири, у Бахчисараї — п’ять. Причому деякі з них уже засуджені за хабарі, а деякі ще очікують судових ухвал, перебуваючи під вартою. Не відстають від них керівники Чорноморського, Ленінського, Красноперекопського районів, Армянська, Ялти та Алушти. Складається враження, що Крим потрапив до тотальної мережі корупції.
Недавно розкрилася діяльність одного із кримських міністрів, яка відповідала за паливно-енергетичний комплекс на півострові. Світлана Бородуліна, громадянка Росії, була призначена в Крим з Росії, працювала в системі російського ВПК, займалася енергетичним бізнесом. Коли Крим перестав одержувати електрику з материкової частини України, Росія перекинула так званий енергоміст. Як з’ясувалося нині, електрика йшла через структури, які контролювала Бородуліна. І вартість ресурсу була завищена в кілька разів для жителів півострова.
Але чиновницю тихесенько відправили у відставку, у Сімферополі вона продовжує займатися бізнесом, маючи, за словами деяких компетентних джерел, потужне прикриття в Москві.
Найцинічнишим стало призначення «главою» адміністрації Сімферополя Ігоря Лукашева. Місце глави звільнилося в серпні цього року. Його обіймав Геннадій Бахарєв. З його іменем пов’язано багато скандалів, передовсім з реконструкції центру міста, який переробляли два рази за бюджетний рахунок. Загальна сума, тільки за попередніми оцінками, сягає 5 млн. доларів. А це всього дві вулиці, довжина яких — максимум 4 км. Але тротуарна плитка, яку викладали під дощем, чогось не захотіла лежати на своєму місці й буквально поїхала. Така само ситуація й по інших вулицях міста.
Ігор Лукашев — депутат «Державної ради» Криму, очолює комісію з бюджету. Але відомий він не тільки й не стільки цим офіційним своїм статусом.
На початку «лихих 90-х» у Криму діяло кілька злочинних угруповань. Основна боротьба точилася між двома з них. Це угруповання «Сейлем», названо так, за місцем збору бойовиків (колишнє кафе «Сейлем» у центрі Сімферополя), і «Башмаки» (за прізвищем одного з лідерів Віктора Башмакова). Вони стріляли один у одного, підривали, ішли до влади. Лукашева називають «грошовим мішком» або «збирачем податі» саме для угруповання «Сейлем».
Зараз він став головою адміністрації. Для чого? Очевидно, для того, щоб пильнувати інтереси все тих же тіньових структур, які нікуди із Криму не пішли, а один з їхніх лідерів, Сергій Воронков («Воронок»), який був засуджений та відбув свій термін, знову вершить, нехай і не настільки явно, свої справи на півострові.
Верхівка кримської «влади» неодноразово говорила, що для заміщення багатьох посад міністрів і глав адміністрацій у Криму занадто мала «лава запасних». Але більш точно цю ситуацію охарактеризував один із місцевих громадських діячів Володимир Гарначук, який назвав призначення головою адміністрації Лукашева «дистрофією кримської влади».
І із цим не можна не погодитися. Якщо подивитися нинішній склад навіть не перших, а других і третіх осіб у міністерствах і відомствах, можна побачити, що більшість із них ніяк не пов’язані із Кримом, а спрямовані сюди з Росії, так би мовити, для «зміцнення місцевих кадрів». Тож з оцінкою про «дистрофію» можна повністю погодитися.
Крим.
