У Луганській області на обліку в органах соціального захисту перебувають 5 тисяч 432 учасники АТО, 20 з яких мають інвалідність. Професійна реабілітація після демобілізації у багатьох із них відбувається дуже важко, тим паче якщо атовці є ще й тимчасово переміщеними особами. На яку допомогу держави вони можуть розраховувати?
— Робота з такою категорією, як учасники АТО, є одним із пріоритетних напрямів нашої служби, — розповідає директор Луганського центру зайнятості Сергій Болотський. — Нашими послугами вже скористалися понад 400 осіб. Кожен отримав індивідуальний супровід у плані профорієнтаційних заходів, з кожним ми працювали з підбору професії і його можливостей, щоб після військової служби він міг повернутися на ринок праці. Загалом працевлаштовано майже 90 осіб. Завдяки нашій взаємодії з різними міжнародними організаціями 14 із них отримали одноразову матеріальну допомогу і змогли відкрити свою приватну справу. Переважно це послуги таксі, автослюсарні майстерні й будівельні роботи.
У багатьох випадках безробітні учасники АТО обирають контрактну службу в армії — таких 21 людина, тож співробітництво з військкоматами відбувається доволі активно. Актуальне також перенавчання учасників АТО й отримання ними робітничих спеціальностей. За рахунок служби зайнятості майже 40 осіб уже мають такі спеціальності — електрогазозварника, водія, і більшу частину з них працевлаштовано.
Сергій Болотський не приховує, що з людьми, які брали участь у бойових діях, працювати складно. Його підтримує і керівник Центру допомоги учасникам АТО при Луганській ОДА Світлана Шевельова.
— Ми розуміємо, наскільки складні питання, які постають у зв’язку з реабілітацією учасників АТО, — каже вона. — Для них виникає потреба повторної соціалізації. Ця проблема існує по всій Україні, але на Луганщині вона гостріша, бо тут кількість робочих місць скорочувалася ще до воєнних дій. В інших областях у демобілізованих є можливість повернутися на роботу на колишнє місце, влитися в рідний колектив. У наших учасників АТО ця можливість здебільшого відсутня, оскільки їх підприємства залишилися на окупованій території. Доводиться починати життя спочатку. А це складно.
Сьогодні на обліку служб зайнятості Луганщини перебувають 194 безробітні учасники АТО, з них 4 — з інвалідністю. Середній розмір допомоги для такої людини становить 3,329 гривні. Але тільки до того часу, поки прийдуть усі документи з військових частин. Тоді допомога підвищується до 6 тисяч гривень. Це матеріальний бік. А що стосується реабілітації, то Центр зайнятості працює в тісному контакті із соціальними партнерами та громадськими організаціями, бо своїх сил не вистачає. Наприклад, у 2016—2017 роках він активно співробітничав з Українською асоціа-цією фахівців із подолання наслідків психотравмуючих подій. Психологи проводили роботу в Сєверодонецькому, Новоайдарському і Старобільському центрах зайнятості, й це було хорошою підтримкою для місцевих фахівців. Правду кажучи, в окремих випадках психологам служби зайнятості досить складно спілкуватися і працювати з такою категорією безробітних. З одного боку, людині важко підібрати професійне заняття після участі в бойових діях, з другого — переконати її отримати якусь додаткову спеціальність, яка буде затребувана на ринку праці.
Щоб робота із працевлаштування учасників АТО мала регулярний і продуманий характер, три державні структури — Департамент соціального захисту населення ОДА, Луганський обласний центр зайнятості населення і Центр допомоги учасникам АТО при Луганській ОДА — підписали меморандум про співробітництво, спрямований на соціальну й професійну адаптацію учасників АТО. Це перша така ініціатива в Україні.
Луганська область.
