Взаємне поборювання триває без упину, від виборів до виборів

Розпочну з тривожної історії. У Львові два роки тому закрили сміттєзвалище. У місті біда: майданчики переповнені твердими відходами, вітер розносить папери по мікрорайонах, люди нарікають на владу. Що роблять різні політичні сили у Львові, від найбільш демократичних і до радикалів? З цікавістю спостерігають, чи «вирулить» міська влада з кризової ситуації. На допомогу не поспішають. Дехто потішається, як падає рейтинг конкурента. А дехто, мобілізувавши радикалів, що діють під прикриттям громадських організацій, намагається паралізувати дії влади, організовуючи акції протестів і розбурхуючи невдоволення людей.Схоже, для політичних партій вибори так і не закінчилися, бо навіть велика біда не заставила їх згуртуватися навколо проблеми безпеки 850-тисячного міста.

Колекціонери партквитків

Бізнесова і чиновницька еліта у Львові традиційно дрейфували за партією влади. Від Руху і до аграріїв. Від об'єднаних соціал-демократів і до регіоналів. Від «фронтовиків» і до нової партії влади. За роки незалежності всі владні команди діяли традиційно, намагаючись заручитися підтримкою найбільш впливових і авторитетних людей краю. Місцеві олігархи надимали щоки і переконували, що вони все контролюють і лише з ними можна домовлятися. Нічого дивного, бо бізнес контролював і підтримував найбільш впливові партії, часто клав яйця у дві, а то й три кошики.
Вибори закінчувалися, а боротьба між політичними силами тривала. Точніше, між грошовими мішками політичних партій. Бо з приходом нової команди починався переділ фінансових потоків. Переможці тиснули на переможених і намагалися захопити якнайбільший шматок спільного пирога. Дія завжди викликає протидію. Тому протистояння після виборів наростало з новою силою, часто ще більш жорстко, бо йшлося про гроші та матеріальні блага. Саме бізнесова еліта найбільше долучалася до того, щоб після виборів баталії не затихали.
А чиновники тримали ніс за вітром і масово переходили на службу до партії влади. Знав одного державного службовця, що за час роботи в міській та обласній радах зібрав із десяток партійних квитків — він їх колекціонував як марки чи картини: Рух, КУН, НДП, СДПУ(о), УНП, АПУ. Зрештою, колекціонер партквитків зрозумів просту істину: «Політики нічого не вирішують, а прислужують олігархам, а олігарх тепер — це більше, ніж партія».
Нині «колекціонер» на службі в олігарха і не хвилюється, яка партія прийде до влади — це проблема шефа.

Що приховується за протистоянням

Однією з причин того, що після виборів баталії тривають, називають вплив на політичні партії великого бізнесу і перерозподіл фінансових потоків.
Бізнес на Галичині має такий вплив, що регіон упродовж десятка років зачистили від представників злочинного світу, які намагалися грати свою роль і впливати на регіональні процеси. Методично відстріляли майже всіх кримінальних авторитетів. Кого у Львові, кого в Києві, а кого в Празі дістали.
Жертвами фінансових «розборок» також стали майже два десятки бізнесменів, які займалися легальним виробництвом. Найгучніші замовні вбивства — це розстріл екс-голови ОДА Степана Сенчука, власника склодзеркального заводу, керівника великої будівельної компанії. Жодне з цих замовних вбивств і досі не розкрито.
Західний регіон країни привертає увагу бізнесу і кримінальних структур із кількох причин. Чи не головна — це прикордонна область, на території якої розташовано три найбільші митні переходи — Шегині, Краківець, Рава-Руська. Найбільші капітали місцеві мультимільйонери заробили на нафті, бензині та контрабанді.
Отож багаті підтримували політичні партії, щоб після виборів повернути свої капіталовкладення. Звідки — часті конфлікти, розбірки та політичне протистояння.

Відлучити бізнес від влади

Колись запитували, а ти з якої партії? Нині ситуація змінилася, питають із чиєї партії. У цих словах глибокий підтекст. Хто твій хазяїн? На кого працюєш? Відповідь на ці питання часто визначає лінію поведінки того, з ким ти спілкуєшся. Якщо ти належиш до групи олігарха, в руках якого ЗМІ, влада, вплив на правоохоронні органи, то з тобою ніхто з чиновників не захоче конфліктувати.
У цивілізованих країнах вибори закінчуються підрахунком голосів. Конкуренти вітають один одного, тиснуть руки і спільно працюють на благо краю чи країни.
У нас ще довго дуються і голосно кричать, що вибори сфальшовані, оскаржують у суді та продовжують нагнітати протиборство. А все чому? Політики перед виборами дали багато обіцянок. І не тільки виборцям, а й бізнесу, який фінансував політичні партії. Настав час виплачувати дивіденди. А нема чим розраховуватися за капіталовкладення. Ось коли з'являються казочки про масову фальсифікацію та інша брехня. Усього цього можна легко позбутися, коли відлучити бізнес від влади і від приватизації політичних партій.
Перед виборами до олігархів шикуються черги. Пропонують свої послуги політики, піар-технологи, журналісти. Відбувається своєрідний кастинг, на якому намагаються якнайдорожче себе продати. Біжать же не до політичних партій, а до тих, хто насправді замовляє музику.
На Львівщині нині діють три групи впливу. Перша формується навколо міського голови Львова Андрія Садового, друга і третя в стінах облдержадміністрації та обласної ради. Найсильніша та, за якою стоять найвпливовіші бізнесмени регіону, якій під силу розв'язати найскладніші проблеми, починаючи від поділу бюджету і закінчуючи призначенням на відповідальні посади.
За попередніх скликань обласної ради доходило до того, що за вирішення важливих питань для бізнесу доводилося платити кошти у каси політичних партій.

Львівська область.