Серед будинків, що зазнали руйнувань унаслідок вибухів на 48-му арсеналі боєприпасів на Вінниччині, оселя молодої сім’ї Трофімуків. Тріщини на стелі, у стіні, вибиті вікна, пошкоджений дах, частину якого підняло вибуховою хвилею, і відсутність грошей на ремонт — у такій ситуації опинилися батьки і їхніх двоє неповнолітніх синів.
На знімках: Артемко Трофімук плакав і запитував: «Коли дядьки перестануть стріляти?»; Василь Мялківський показує тріщини на стінах і вибиті вікна, деякі з рамами, у літній кухні.
У селі Медвідка Вінницького району, частина якого прилягає до території арсеналу, кореспондент «Голосу України» побував у п’ятницю 29 вересня. Вибухи в цей день не припинялися... Чорний дим здіймався над арсеналом. Два літаки періодично скидали воду. «Ще трохи погупає — і хата завалиться, — бідкається молода жінка».
26 вересня родина святкувала день народження молодшого сина — Артемку виповнилося чотири роки. З сусіднього села приїхав дідусь Василь Мялківський. «Повечеряли, я ліг відпочивати, — розповідає пан Василь. — Тільки задрімав, як мене підкинуло на ліжку. Почув крик доньки, плач внуків. Зять зателефонував колезі у Вінницю. Встиг сказати, що в нас вибухають склади, і зв’язок перервався, мережі не стало».
Вони спустилися в погріб. Просиділи там 3,5 години. Кажуть, це були найстрашніші години у їхньому житті. Тільки о пів на третю ночі їх вивіз вітчим Юлії. Друга чоловіка Юлії, який виїхав з Вінниці за ними, на блокпості не пропустили поліцейські. А вітчим прорвався. Їх шестеро втиснулося на заднє сидіння...
У центрі села місцевим видавали плівку для закриття вибитих вікон. Від хати до хати ходила група людей. «Нам доручили складання актів про пошкодження будинків, — каже активістка колишній депутат сільради Неля Почешинська. — У Медвідці нема сільради. Село належить до сусідньої Лаврівки. Там сільська рада, але голови нема. Самим треба старатися».
Побували активісти і в будинку Трофімуків. Зафіксували в акті всі пошкодження. «Вчора у нас була якась інша група, — уточнює Василь Мялківський. Прийшли, коли вже стемніло. Нічого не видно. Написали три рядки і пішли...»
— У селі пошкоджено майже всі будинки, — каже Неля Почешинська.
За словами співрозмовниці, поки місцеві жителі не викликали начальство з району, до них ніхто не приїжджав. Пообіцяли дві бригади будівельників. Вирішили, що ті відбудовуватимуть будинки Рибаченкам і Сеничам. Чи відновлять будинок Трофімукам, жінка не знає. Хоча погоджується, що їхній оселі завдано значних руйнувань. Самотужки відремонтувати її навряд чи вдасться...
Віктор СКРИПНИК.
Фото автора.
