Аграрії Полтавщини завершили сівбу озимого ріпаку. Його площі порівняно з минулим урожайним сезоном збільшилися з 7 до 12 тисяч гектарів. Зрозуміло, що таким майже подвійним «стрибком ушир» не може похвалитися жодна інша озима культура.
Саме їй, за інформацією профільного заступника голови ОДА Романа Товстого, почали надавати перевагу там, де через посушливі погодні умови останніх років скорочують посіви сої. Адже рослини цієї культури цьогоріч нагадували експонати пересушеного гербарію... Водночас ріпак, на думку посадовця, витриваліший до такого форс-мажору і має стабільно високі закупівельні ціни. Надто коли врахувати експортну орієнтованість його виробників на ті країни, які реалізують програми продукування біодизеля.
І хоча сьогодні аграрії краю засівають цією культурою не сотні тисяч гектарів, як, скажімо, у випадку із соняшником чи кукурудзою, тенденція до пошуку ще одного універсального джерела швидких грошей помітна неозброєним оком. Однак далеко не в усьому вона є позитивною. Передусім з огляду на те, що, за словами фахівців, саме ріпак «висмоктує» з ґрунту більше поживних речовин, ніж інша «убивча» для нього олійна культура — соняшник. Ідеться, звісно, не про ті рослини, які використовують на зелений корм худобі чи навіть як сидерати для насичення ґрунту органікою. Таким собі «насосом» усілякої поживи ріпак стає саме тоді, коли його сіють на зиму, а потім чекають зерна, з якого, власне, й «добувають» олію. Тож, попри те, що він залишається однією з найрентабельніших і найприбутковіших культур, деякі досвідчені господарники називають ріпак «бур’яном» і взагалі «не підпускають» його до своїх полів. Пам’ятаючи ще й про те, наскільки трудомістким і затратним є захист цієї культури від шкідників, який необхідно вести вже зараз, буквально з перших осінніх сходів.
Зрештою, від вимерзання взимку та палючого літнього сонця вберегти ріпак також непросто. А для того щоб після збору врожаю відновити запас поживних речовин у ґрунті, знадобиться щонайменше 5—6 років. Пришвидшують цей процес зазвичай за рахунок інтенсивного внесення синтетичних добрив, але сьогодні їхня ціна така, що сподіватися на «хімічні допінги» багатьом аграріям, на щастя, не доводиться...
Ще більше занепокоєння у фахівців викликає та обставина, що сільгоспвиробники області майже не зменшують «безрозмірні» площі посівів соняшнику й різко скорочують поголів’я у тваринницькій галузі. Тож невпинно «всихають» обсяги виробництва і внесення в ґрунт органіки, зменшуються й без того невеличкі площі справді цілющих для чорноземів трав’яних культур, по-варварськи розорюються пасовища та сіножаті. За таких умов додаткове «ріпакове» навантаження на землю може вилізти боком...