У жіночому фристайлі сенсація: китаянки не виграли «золото» сочинської Олімпіади. Коефіцієнт складності обох китайських спортсменок, які вийшли у квартет фіналісток, був найвищий, і виконали вони свої стрибки прекрасно. Якби не падіння під час приземлення... А перемогла їх українка Алла Цупер (на знімку), котра, на жаль, виступає за Білорусь.
Народилася олімпійська чемпіонка в Рівному. Тендітна, стрибуча, невисока на зріст дівчинка була наче створена для гімнастики або акробатики. Їй запропонували почати шлях у спорті з навчання у знаменитій миколаївській школі фристайлу. У місті корабелів, далекому від зимових спортивних центрів, тривалий час існувала сучасна школа лижної акробатики, випускники якої були добре відомі у світі.
Вступивши до неї, Алла дуже швидко прогресувала і невдовзі почала збирати різноманітні призи і нагороди. Спочатку в юніорській категорії, а згодом і в дорослій. Вона вийшла на провідні в українському жіночому фристайлі позиції. Її включили у 1998 році до команди олімпійців, небезпідставно пов’язуючи з нею надії на одну з нагород Ігор у Нагано. Дебютантка Олімпіади посіла високе п’яте місце. Але іншої думки були керівники цього виду спорту в Україні: вони визнали такий результат невдачею. Почалося з’ясовування стосунків у тренерському середовищі. Аллі це набридло, і вона прийняла вигідну пропозицію переїхати до Білорусі.
На наступних Олімпіадах Цупер виступала вже піж прапором цієї країни. Хоч медалей не здобувала, в неї продовжували вірити. От і до Сочі відправили. Ті, хто приймав рішення, не дивилися в її паспорт, а бачили насамперед самовіддачу і наполегливість.
У розмові з нами чемпіонка не приховувала радісних почуттів: «Це, швидше за все, остання у моєму житті Олімпіада. Перед нею в мене була дворічна перерва, пов’язана з народженням донечки. Після цього я вирішила таки повернутися в спорт і спробувати свій останній шанс. Тому безмежно щаслива від цієї перемоги і надзвичайно вдячна всім, хто підтримував і вірив у мене».
Від України у цих змаганнях мала взяти участь Надія Діденко. Її прізвище було навіть у стартовому протоколі. Але вона не виступила. Пояснили це травмами, які переслідують Надію вже тривалий час. То чи не варто було врахувати це і запропонувати іншу кандидатуру? Скажімо, Ольгу Волкову з Миколаєва: їй і майстерності вистачає, і великого досвіду різноманітних змагань, зокрема й олімпійських.
Отже, Україна, маючи хороші традиції і свою школу в лижній акробатиці, вкотре не змогла все це реалізувати. А от Білорусь змогла. І головним чином завдяки випускниці нашої школи. Маючи талановитих спортсменів і тренерів, ми не можемо розпорядитися їхнім хистом, вмінням, цілеспрямованістю, бажанням працювати. І багато з них, не знайшовши належної підтримки на Батьківщині, змушені шукати кращої (і не лише спортивної) долі в чужих краях.
Михайло СОРОКА (Укрінформ, для «Голосу України», із Сочі).
Фото sochi2014.com.
