Дуже дивними здаються трактування завдань Президента України, адже доручення глави держави міністерськими і місцевими посадовцями щодо сталого розвитку та благоустрою гірських населених пунктів Закарпаття не виконуються.

Як осоромити Україну перед словаками, поляками, румунами і німцями? Минув майже рік відтоді, як було схвалено (2 квітня 2013 року) підготовлене мною доручення Президента України Віктора Януковича з питань сталого розвитку та благоустрою гірських населених пунктів Закарпаття, які розташовані в зоні української частини українсько-словацько-німецького об’єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини».

Цей документ група депутатів Закарпатської обласної ради — Володимир Закурений, Михайло Попович та Михайло Цірик — у спеціальному зверненні до Прем’єр-міністра України, підтриманому восени Рахівською районною радою, назвала безпрецедентним для нашого краю. А міністр економічного розвитку і торгівлі Ігор Прасолов після схвалення 15 січня (замість визначеного Президентом терміну — 1 жовтня 2013 року) урядом України плану заходів зазначив: «Реалізація плану заходів забезпечить збереження української частини природного об’єкта (букових пралісів. — Авт.) та сприятиме соціально-економічному розвитку регіону, підвищенню іміджу України на міжнародній арені».

Здавалося б, треба радіти

Адже нарешті, думалося, буде забезпечено, як це й передбачає доручення глави держави, прокладення до гірських поселень нормальних — у європейському розумінні — автомобільних доріг, організовано їх санітарну очистку, зменшиться використання деревини для опалення та буде зроблено багато іншого. Насамперед — для розвитку та благоустрою. І місцеве населення зможе реально відчути, як живеться в європейських країнах, де розташовані об’єкти всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, отримати вигоду та підтримку держави за збережені унікальні природні цінності світового значення.

А ходити далеко за прикладами не треба. Достатньо поглянути на бурхливий розвиток та благоустрій невеликих прикордонних містечок — адміністративних центрів словацьких та польських природоохоронних територій Стакчина та Устшікі Дольні. А яке захоплення викликає активна розбудова дорожньої та комунальної інфраструктури на території новоутвореного румунського природного парку «Гори Мараморощини», зокрема в місті Вішеу де Сус, де розміщена його адміністрація!

На цьому тлі, не кажучи вже про наших партнерів із Німеччини, українські Рахів, Великий Березний та інші населені пункти, що розташовані в зоні всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, мають не те що скромний, а просто жалюгідний вигляд.

Чому не відновлено залізничне сполучення між Києвом і Раховом?

Дуже непокоїть той факт, що, маючи не тільки підтримку, а й доручення керівників держави та уряду України, окремі чиновники центральних органів виконавчої влади, місцеві керівники проявляють повне нерозуміння необхідності збереження унікальних природних цінностей Закарпаття. Мало того, постійно декларуючи пріоритетність розвитку туризму і рекреації, вони реально стримують цей процес. Скажіть, будь ласка, а як інакше можна розцінювати необґрунтований зрив Міністерством інфраструктури України виконання доручення Президента щодо відновлення залізничного сполучення між Києвом та Раховом?

На жаль, позиція Закарпатської обласної та Рахівської районної державних адміністрацій звелася до підготовки звернень в Київ. Термін виконання цього завдання минув 3 червня 2013 року.

А що далі?

До 31 грудня 2013 року мало бути розв’язано надзвичайно важливу для розвитку туризму проблему збирання, складування та утилізації побутових відходів на територіях, прилеглих до української частини українсько-словацько-німецького природного об’єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси та давні букові ліси Німеччини». І знову — тиша.

...І жодного пілотного проекту!

Дуже дивним є трактування завдань Президента України і щодо здійснення заходів з відновлення зруйнованого переходу через річку Тиса та створення необхідної прикордонної інфраструктури на українсько-румунському державному кордоні у селі Ділове — в географічному центрі Європи. Дехто, мабуть, прагне (замість створення умов для розвитку депресивних гірських поселень і активізації екотуристичної міжнародної співпраці) створити на кордоні «зелений» коридор для лісоперевезень...

Сподіватимемося, що цього року після поглибленого вивчення і перевірок стану виконання центральними відомствами та місцевими адміністраціями актів і доручень глави держави, які проводяться відповідно до розпорядження Президента від 31 грудня 2013 року, нарешті буде розв’язано проблеми збереження букових пралісів Карпат і благоустрою прилеглих до них гірських населених пунктів.

Федір ГАМОР, професор, заслужений природоохоронець України.

Рахів

 

Закарпатської області.

ФАКТ

Крім затвердженого Закарпатською облдержадміністрацією чергового плану заходів, нічого не робиться. Одними із ключових питань збереження букових пралісів, як і лісів загалом, є зменшення лісозаготівель, зокрема паливних дров, впровадження альтернативних видів палива. Для цього глава держави доручив Кабміну і Закарпатській ОДА забезпечити розробку і впровадження відповідних пілотних проектів. До прикладу, надзвичайно актуальним для Рахова через дефіцит паливних дров є переведення його на електроопалення. Декілька років тому міська рада підготувала відповідний проект. То чому б Рахівській РДА не подати його до Закарпатської ОДА та Міненерго? Тим паче що жодного пілотного проекту з цього приводу поки що ніхто не запропонував.