Багато років тому в парламенті Австралії спостерігав цікаву подію. Група громадян зібралася під стінами законодавчого органу, щоб подякувати за проголосований пакет корисних для громади законів. Для українців звично завжди й за все лаяти своїх політиків — приводів таки вистачає, але коли вони справді виконають якісну роботу, то не гріх сказати й слова вдячності. Може, це стане тим стимулом, який у майбутньому змусить декого з політиків відповідальніше ставитися до своєї праці. Саме на таку похвалу минулого тижня заслужила Верховна Рада. Тож, попри низку інших важливих подій, зосередимося на результатах праці парламенту.
Ганебний період блокування роботи шляхом зловживання регламентними нормами завершився, і Верховна Рада спромоглася зробити помітний крок у розвитку реформ, зокрема, судової. Проголосовані зміни до кодексів для звичайного громадянина не несуть прямих загроз, їх переважно усунули ще на рівні комітету. Втрат зазнають представники політичної й економічної еліт та організованої злочинності, які завдяки адвокатам, що за годину заробляють більше, ніж більшість з нас за рік, могли до безкінечності затягувати й розвалювати судові процеси. Крім того, розблоковано процедуру повного оновлення складу Верховного Суду. Те, з якою завзятістю критики вишукують окремі поодинокі промахи нової системи відбору, замовчуючи жахливий актуальний стан, дуже добре пояснює, за чиї інтереси насправді йшла боротьба. На жаль, у вкрай скаламученому й наелектризованому процесі голосування проскочили кілька сумнівних правових позицій, однак виправлення похибок може пройти значно швидше й спокійніше, ніж основний законодавчий процес.
Але найбільше досягнення тижня — реформа солідарної пенсійної системи. Ця подія стала особистим тріумфом для прем’єра, який наполягав на кардинальних змінах ще від дня свого призначення, але, водночас, це добра новина для всіх добросовісних працівників та пенсіонерів в Україні. Осучаснення, тобто реальне підвищення пенсій, розпочинається ще з жовтня, і на це ресурс уже наявний. Однак уперше індексація стає обов’язковою нормою, а не типовим передвиборчим трюком. Але головне — це відновлення справедливості в нарахуванні пенсій. Пенсійна реформа таки виявилася одним із найдосконаліших законів, прийнятих цим скликанням парламенту.
Народні депутати встигли проголосувати ще за низку визначальних рішень. Найперше — це закон про електронні довірчі послуги. Заполітизоване суспільство навіть не помітило успішного проходження закону, але саме його доречно називають «безвізом» для українського бізнесу до ЄС та інших розвинутих держав. Так само важко переоцінити актуальність закону про кібербезпеку, унормовування гастрольної діяльності з території країни-агресора, ряду ратифікацій і ухвалення заяв Верховної Ради. Тож навіть без свого фінального акорду парламент минулого тижня направду заслужив на похвалу.
Стосовно двох законопроектів щодо вирішення долі окупованої частини Донбасу, то їх затяті критики умисно звужували або перекручували зміст та значення обох актів. Проголосований в цілому законопроект, яким пролонговується дія справді контраверсійного закону щодо особливостей місцевого самоврядування в ОРДЛО (його маніпулятивно називають «особливим статусом»), насправді важливий лише для дипломатичних переговорів і підсилює позиції наших партнерів та відбирає козирі з рук агресора. В ньому ще від весни 2015 року зафіксовані такі запобіжники, що ні за рік, ні за два його застосувати на Донбасі не вдасться. Але ж як сумнівно виглядають ті депутати й партії, які під патріотичними гаслами відпрацювали на користь Росії, що напала на нашу країну, й жорстко виступили проти закликів західних партнерів, які стараються нам допомогти. Президент жорстко звинуватив учасників безладу в парламенті в явному колаборантстві. Це питання правоохоронців — розібратися, хто справді став агентом країни-агресора й зрадив державу, а хто лише продемонстрував безвідповідальність та недалекоглядність. Але за звичайне брутальне хуліганство в стінах Ради відповідальність має настати невідкладно, бо хто в іншому випадку повірить лозунгу, що «закон один для всіх».
Насправді ж, парламентська баталія була чітко прив’язана до іншої, віддаленої події — переговорів Волкера й Суркова в Белграді. Там не приймалися епохальні рішення щодо України — заява, що «без нас більше ніколи не будуть вирішувати за нас», таки не стала порожніми словами. Але на цій зустрічі визначалися певні маркери щодо ставлення та дій США супроти Росії, якщо вона не припинить агресію в Україні. Я сам був учасником подібних переговорів у минулому й дуже добре знаю, наскільки важливо, щоб наші партнери були у всеозброєнні. Події четверга-п’ятниці в Раді — це, на щастя, неуспішна спроба забрати «козирі» з рук Волкера й передати їх Суркову.
Стосовно ж закону про принципи державної політики щодо окупованих та прифронтових територій, то про нього остаточно говорити ще рано — нехай пройде процедура другого читання. Але важко зрозуміти мотиви тих, хто спробував під надуманими приводами зірвати законодавчу ініціативу, якою Росію визнають агресором і окупантом, а війну називають війною, і то не голослівно, а з усіма подальшими військовими та організаційно-управлінськими наслідками. Якби не затята позиція Барака Обами, цей закон міг бути прийнятий ще два з половиною роки назад, але, на жаль, ми не настільки сильні, щоб сепаратно відкинути вимоги своїх партнерів і залишитися сам на сам із агресором.
Поточний тиждень в Україні, на відміну від минулого, має шанс пройти без надмірних потрясінь і збурень. Буде багато кулуарної роботи. Уряд узгоджуватиме з коаліцією шанси й формат остаточної версії медичної реформи. От де буде протистояння потреб пацієнта й лобізму та вузькопрофесійних інтересів. А в тихих європейських і американських кабінетах наші дипломати на чолі з Президентом мають добряче повоювати за українську версію мирного плану. І хоча б один тиждень ніхто не буде публічно ставити палиці в колеса своїй державі, що також хороша новина.
Тарас ЧОРНОВІЛ,
політолог та незалежний експерт.
