Попри те, що фактично всі обласні ради вже ухвалили рішення про визнання добровольців учасниками бойових дій, на загальнодержавному рівні поки що маємо тільки ухвалені в 2015 році зміни до Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якими розширюється перелік осіб, котрим надається статус учасника бойових дій та інваліда війни. Зокрема, йдеться про надання статусу учасника бойових дій особам, які спочатку брали участь в АТО у складі добровольчих батальйонів, але в подальшому вступили на службу до підрозділів Збройних Сил, Міністерства внутрішніх справ чи Національної гвардії України. Однак ті добровольці, які з початку україно-російської війни брали участь у боях, але в подальшому не підписали офіційного контракту, зіткнулися із фактичною неможливістю отримати статус учасника бойових дій чи інваліда війни. Щоб врешті-решт врегулювати цю ситуацію, народний депутат Юрій Левченко та інші парламентарії від ВО «Свобода» зареєстрували законопроект «Про визнання добровольців учасниками бойових дій, їх соціальний та правовий статус» (№7190).

 

Під час учорашньої презентації документа Юрій Левченко зазначив, що цей законопроект прописує чіткий механізм визнання учасниками бойових дій добровольців, які брали безпосередню участь у боях, але не були включені до складу Збройних Сил чи Нацгвардії. «Це тисячі людей, які проливали й сьогодні проливають свою кров за Україну, багато хто став інвалідом, але держава, за яку вони віддавали і віддають своє життя, не спромоглася їх належним чином вшанувати», — зазначив він та підкреслив, що законопроекти на цю тему, які реєструвалися чи ухвалювалися парламентом раніше, мали гарні назви, але насправді нічого не змінювали. «На загальнодержавному рівні добровольців у плані соціально-економічного забезпечення так і не було прирівняно до бійців офіційних підрозділів, і така ситуація є неприпустимою», — наголосив Ю. Левченко та закликав колег підтримати законопроект, яким пропонується визнавати добровольцями осіб, які у складі добровольчих формувань брали безпосередню участь в антитерористичній операції, але не були включені до складу підрозділів ЗСУ, МВС чи Нацгвардії. Документ також передбачає, що загалом учасниками бойових дій можуть визнатися добровольці, які брали участь в АТО не менше 30 календарних днів, але тим, хто отримав поранення чи каліцтва, статус учасника бойових дій пропонується надавати незалежно від кількості проведених в зоні АТО днів із поширенням на них статусу інваліда війни. «У нас не може бути ветеранів війни різного сорту. Всі, хто воював за Україну, повинні мати рівні права», — наголосив Ю. Левченко.


Представники добровольчих батальйонів та волонтери направили до Голови Верховної Ради та Президента України звернення із закликом підтримати законопроект «Про визнання добровольців учасниками бойових дій, їх соціальний і правовий статус». «Коли російські війська під прикриттям сепаратистських угрупувань розпочали окупацію східних областей України, представники добровольчих батальйонів першими вступили у бій з ворогом. В цей час ми стали опорою та підтримкою Збройних Сил України. Бійці добробатів без належної зброї та обмундирування, керовані лише голим патріотизмом та любов’ю до України, зуміли перешкодити намірам окупанта.

Будьмо відверті — якби не добровольці, невідомо, де зараз пролягала б лінія розмежування та чи існувала б така держава, як Україна», — йдеться у зверненні та з прикрістю констатується, що на четвертому році війни держава так і не спромоглася належним чином визнати добровольців учасниками бойових дій. Тож у цій ситуації волонтери змушені через суди добиватися цього статусу для тих, хто був поранений чи поклав своє життя за Україну. Зокрема, представниця ГО «Об’єднання добровольців» Олена Живко навела приклад добровольця Петра Андріїва, який був поранений ще у 2014 році, але статус інваліда війни отримав тільки декілька днів тому.

«Доходить до парадоксу: Президент та інші високопосадовці нагороджують добровольців державними відзнаками, але при цьому вони так і залишаються невизнаними державою як учасники бойових дій», — зазначила вона.


Командир добровольчого батальйону ОУН Микола Коханівський зауважив, що добровольці не дуже й домагаються якихось пільг, однак не можуть не помічати таких випадків несправедливості, як от стосовно пораненого в 2014 році під Пісками бійця батальйону Олександра «Білого». «Ми не знаємо, як довести, що він воював не з 1 січня 2015 року, як це подає Антитерористичний центр, а з серпня 2014 року, тож цей законопроект міг би врегулювати цю ситуацію», — зазначив він.


Аналогічний випадок навів і командир батальйону «Карпатська Січ» Олег Куцин, який зазначив, що мама загиблого бійця телефонує і запитує: як їй довести, що її син загинув під час участі в бойових діях на Донбасі? Але при цьому представники Генпрокуратури допитують його та ще й вимагають надання персональних даних бійців «Карпатської Січі» для розслідування кримінальної справи, порушеної, уявіть собі, слідчим комітетом Російської Федерації, повідомив він.


Підсумовуючи обговорення, Ю. Левченко ще раз підкреслив, що в законопроекті прописано чіткий механізм визнання учасниками бойових дій добровольців, які ніколи не служили в офіційних підрозділах. «Після ухвалення цього законопроекту в жодного добровольця, який брав безпосередню участь в АТО, не має бути проблем з отриманням статусу учасника бойових дій», — наголосив парламентарій.