— стверджує директор однойменного національного природного парку Микола Дербак

Музей лісосплаву — єдиний у Європі

— Миколо Юрійовичу, очолюваний вами нацпарк знаменитий уже тим, що на його території розташоване одне з семи чудес України — озеро Синевир. Але ж багатий «Синевир» і другим чарівним озером Дике та болотом Глуханя, а також величавим громаддям гір і полонин...

— Це так!.. Усім цим гордимося й оберігаємо. Адже національний природний парк «Синевир» — один із найкрасивіших та екологічно найчистіших куточків Карпат. Він створений двадцять п’ять років тому і сьогодні розташовується на сорока трьох тисячах гектарів. «Синевир» надзвичайно багатий на різноманітні природні й історико-туристичні ресурси: дивовижний рельєф, мальовничі карпатські ліси, високі полонини, велика кількість гірських потоків, різноманіття рослинного і тваринного світу, а ще — низка культурних і архітектурних пам’яток... Тому і не дивно, що з кожним роком зростає число відвідувачів. Якщо два роки тому у парку побувало майже 49 000 рекреантів, позаторік — 47 800, а на початок грудня минулого — уже близько 51 000.

«Синевир» популярний не лише серед українців. Сюди приїжджає чимало й іноземців, особливо чехів. Найвідвідуванішими місцями серед туристів є озеро Синевир та Центр реабілітації бурих ведмедів, але не менш цікаві і Дике озеро, сфагнове болото Глуханя, військово-історичний сканзен «Лінія Арпада», Музей лісу і сплаву.

— Так, єдиний в Україні і, мабуть, чи не єдиний у Європі і надзвичайно цікавий Музей лісу і сплаву — прийшов до нас із уже минулого сміливців-бокорашів, — після двох нищівних паводків якось нібито й осиротів...

— Музей лісосплаву — справді єдина в Європі конструкція, що збереглася від часів сплаву деревини річками і є важливою історичною пам’яткою. Побудована і спроектована в середині XІX ст. австрійським інженером Клаузе, вона являла собою складний комплекс будівельних конструкцій, технічних вузлів і механізмів.

Ця пам’ятка завжди була гордістю і славою верховинців. І пам’яттю про звитягу та сміливість предків і об’єктом особливої пошани до них.

— Миколо Юрійовичу, сюди, в саме серце чарівних наших синьогір, — уже стало модним їздити як на Новорічно-різдвяні свята, так і на літній відпочинок людям зі столиці й інших регіонів України. Тобто парк розширює і рекреаційно-туристичну складову?

— Потенціал «Синевира» настільки великий, що ним було б гріх не скористатися, звісно, за умов, що це не зашкодить довкіллю. Враховуючи це, створюємо належні умови для відпочинку в різних місцях, які викликають зацікавленість туристів. Ми побудували нові оглядові майданчики на озерах Синевир та Озірце, болоті Глуханя, облаштовуємо місця для відпочинку, альтанки. В національному парку є низка мотелів та комфортних будинків для відпочинку.

До речі, у межах парку прокладено та промарковано низку туристичних маршрутів і екологічних стежок, якими туристи охоче користуються. Саме о цій порі у нас починається зимовий туристичний сезон. Тож радо чекаємо гостей на відпочинок! 

Наука та труд і до ЮНЕСКО доведуть

— Можу стверджувати, що ви зуміли віднайти та утвердити нові грані, корисні і схвальні як для науки, так і для навчання у виші майже п’ятьох десятків місцевої юні — розкажіть, будь ласка, про співпрацю з Київським національним педагогічним університетом імені Драгоманова.

— Тісно співпрацюємо з низкою вишів України, але найпліднішими є напрацювання з педагогічним університетом імені Драгоманова. Партнерські стосунки були започатковані у січні 2011 року, коли ми підписали угоду про співпрацю. З того часу в урочищі Квасовець, що на околиці Колочави, почав діяти науково-навчальний центр університету. Щороку сюди приїжджають сотні студентів для проходження навчально-польової практики. Територія НПП «Синевир» надзвичайно сприятлива для таких занять, особливо для майбутніх біологів, географів, екологів, менеджерів з туризму. Заняття зі студентами проводять як викладачі університету, так і працівники парку. Наші природоохоронці завжди раді зустрічі з молоддю, тож проведення спільних екологічних акцій, круглих столів, лекцій стало традицією.

У червні 2015 року спільно з університетом плануємо провести науково-практичну конференцію «Наукові та соціально-економічні проблеми розвитку НПП «Синевир». Співпраця між нашими установами дає багато хороших результатів. Тож на нас чекає чимало спільних цікавих проектів.

— Завдяки наявності унікальних букових пралісів, які зростають до висоти 1300 метрів над рівнем моря, і системній науково-дослідній роботі НПП «Синевир» подав заявку в ЮНЕСКО, сподіваючись отримати статус світової природної спадщини...

— Букові праліси НПП «Синевир» можуть бути включені до мережі «Букові ліси — спільна природна спадщина Європи» під егідою ЮНЕСКО і отримати статус світової природної спадщини. Додам, що активне дослідження природних лісів бука у нас проводилося протягом чотирьох минулих років. Під час науково-дослідних експедицій зібрано достатньо матеріалів, і вчені встановили, що ділянки букових лісів у Колочавському, Квасовецькому, Синевирському, Вільшанському і Остріцькому природоохоронних науково-дослідних відділеннях за всіма ознаками мають виразний пралісовий характер. Вони знаходяться на висоті 800—1300 метрів над рівнем моря у важкодоступних місцях, здебільшого в гірській та приполонинній частині схилів. У пралісових масивах зосереджене значне біологічне різноманіття, яке має велике наукове та природоохоронне значення. Дослідники виокремили два кластери: Вільшансько-Квасовецький (1873 гектари) та Колочавсько-Синевирсько-Остріцький (2842,3 гектара).

До 25 січня маємо надіслати до Франції аплікаційну форму на включення території до попереднього списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Наступні стадії деталізації й удосконалення текстів номінації займуть близько півтора року й будуть остаточно розглянуті експертним комітетом ЮНЕСКО у липні 2017 року.

У чехів — особливий інтерес до надбань синевирян

— Ви також підписали угоду про співпрацю з чеськими нацпарками «Крконоші» та «Шумава». Що очікуєте від спільної роботи?

— Угоду з чеським національним парком «Крконоші» ми уклали торік у червні. Мета — співпраця у сфері охорони природи та реалізації проектів, програм обміну досвідом, розвиток екологічного туризму.

Виникло обопільне бажання співробітничати, оскільки «Синевир» та найбільший парк Чехії «Крконоші» мають схожі гірські та лісові території з багатим біологічним різноманіттям, які приваблюють численних відвідувачів й стикаються з деякими подібними проблемами. Угода дасть можливість також працівникам наших установ обмінюватися досвідом та проводити моніторинг біорізноманіття, спілкування з відвідувачами з метою їх екологічної освіти, сприяння розвитку екологічного туризму, менеджмент лісових і природних екосистем... Влітку нашу установу відвідала делегація Кроконоського національного парку, тепер працівники нашого парку готуються їхати до чеських колег. З Національним парком «Шумава» у нас налагоджені тісні контакти, а з часом планується підписати і угоду про співпрацю.

— На завершення дуже коротко: яким бачите років через десять-п’ятнадцять розвиток єдиного в Україні Центру реабілітації бурого ведмедя?

— У нашому центрі, який відкритий у грудні 2011 року, зараз мешкає 13 бурих ведмедів. Аналізуючи дані спостережень, які постійно проводяться фахівцями центру і науковими співробітниками НПП «Синевир», можна з упевненістю сказати, що стан усіх звірів задовільний. Повноцінне калорійне харчування і дбайливий догляд відчутно змінили ведмедів. Усі вони додали у вазі, полюбляють гуляти, гратися один з одним і купатися у спеціально створеній штучній водоймі. Для них це нове приємне відчуття і радість, адже у попередніх власників ведмеді часто утримувались у жахливих умовах, не мали можливості не тільки купатися, а й пересуватися просторою територією.

Зараз ми зводимо візит-центр реабілітаційного центру у традиційному стилі, де будуть розміщені адміністративні, господарські кімнати та приміщення для науковців. У залах візит-центру розмістяться експозиції, які презентуватимуть особливості життя і поведінки бурих ведмедів, функціонування спеціалізованого центру для цих тварин. Відвідувачі також матимуть нагоду отримувати інформацію про природно-заповідний фонд, музеї, туристичні стежки, рекреаційні послуги та інше. Загалом, цей заклад виконуватиме ознайомчу, просвітницьку і навчальну функції. Також для зручного під’їзду до центру туристів зробили гарну дорогу, яку навесні плануємо ще і заасфальтувати. Ми докладаємо максимум зусиль, щоб створити усі умови для належного утримання ведмедів у напіввільних умовах. У цьому може переконатися будь-хто, завітавши до нашого центру.

Вів інтерв’ю Василь НИТКА.

Міжгірський район, Закарпатської області.

Фото автора.

 

 

Із досьє «Голосу України»

Микола Дербак народився 28 листопада 1968 р. в знаменитому опришківському селі Колочава Міжгірського району. Вищу освіту здобув, навчаючись на біологічному факультеті Ужгородського університету. Служив у армії. Трудову діяльність розпочав із посади лісника у рідному селі. У 1997 р. призначений лісничим того ж Колочавського лісництва, у 2003 р. — головним лісничим, 2004-го — заступником директора — головним природознавцем національного природного парку «Синевир», а у 2010-му — директором. Відзначений найвищою нагородою Закарпатської області — знаком «За розвиток регіону». 2012-го йому присвоєно почесне звання заслуженого природоохоронця України.

Директор Микола Дербак — людина фахова і цілеспрямована (на задньому плані — зведення візит-центру у традиційному верховинському стилі).